Останні коментарі

Весільна обрядовість на Лемківщині. Ч.2 (продовження)

Сценарій

Як видно зі сценарію весілля, усі його події можна поділити на три частини: передвесільну (пролог), власне весілля і післявесільну (епілог). До передвесільної частини належить сватання і заручини.

Сватання і заручини

На Лемківщині сватання (місцеві назви: зальоти, освідчини, спросини) відбувались як напередодні весілля, так і значно раніше. Спочатку парубок знаходив собі двох або більше просатарів (сватів) переважно з близької рідні (вуйки, стрийки), які йшли до дому дівчини дізнатись, чи віддадуть батьки дівчини її за нього. Парубок при цьому до хати не заходив. Іноді в ролі просатара виступав батько парубка, родич, сусід або знайомий. За якийсь час йдуть вдруге іноше (свати разом з парубком) до дому дівчини просити віддати ії заміж. У разі згоди відбувались спочатку оглядини (обозорини, глядини) господарства парубка батьками дівчини, а потім заручини (місцеві назви: руковини, іноді спросини).

На заручини сходяться найближчі родичі і друзі парубка і дівчини. Свати ведуть парубка і дівчину на середину хати під схрещення балок, хусткою зв’язують їм праві руки і обертають ними тричі за рухом сонця. Дівчина перев’язує сватів рушниками. Парубок і дівчина обмінюються подарунками, їхні батьки домовляються про віно. Домовленість про шлюб після сватання іноді можна було порушити, після заручин це ставало неможливим, оскільки заручини відігравали роль законодавчого акту. Найчастіше обраний парубком старший сват у разі щасливого закінчення заручин ставав на весіллі старостою або маршалком. Парубка і дівчину на весіллі називали молодий і молода.

Власне весілля розпочинається із запрошення весільної дружини, гостей, випікання обрядових хлібів – короваю і бальцю, виготовлення весільного прапора – коровара, деревця або ріщки, інших необхідних атрибутів утилітарної і символічної чинності.

Тиждень перед шлюбом у неділю пополудні молоді ходять просити на весілля. Молодий з дружбами і молода з дружками у святковому вбранні одночасно, але окремо запрошують на весілля спочатку свою найближчу рідню, потім усіх родичів (од семого поколіня), а відтак – сусідів, знайомих. Зайшовши до хати, низько кланяються:

- Дорогы уйку и уйчыно и вшытка родино! Просят вас отец, просят вас матір и я вас прошу, жвбы сте нами не погордили и до нас на ввсіля загостили!

- Красні дякуєме, на весіля придеме, – відповідають запрошені.

Таку ж традиційну формулу виголошує і молодий.

Запрошували на весілля і в інші, щасливі дні – четвер, суботу, а повторно – у день весілля. Були й інші формули запрошення.

На Горличчині обов’язковою повторною формою запрошення було відігравання на добраніч (або на добруніч). У п’ятницю після заходу сонця в домі молодого збираються маршалок, дружби і музиканти. Приходять друзі молодого, щоб взятии участь у його останньому парубоцькому вечорі. Батьки молодого запрошують усіх до столу. Гостяться, співають парубоцькі пісні. Центральною частиною цього вечора є парубоцький танець молодого і дружбів, що зветься дружбівський танець. Парубки стають у коло, всередині якого молодий з дружбами. Музиканти грають, а дружби співають. Молодий танцює з дружбами свій останній парубоцький танець. Потім у колі парубків танцюють дружби, парубки (сольні танці). Після цього парубки розходяться, а молодий з маршалком, дружбами і музикантами відправляються до кожного запрошеного на весілля одыграти на добраніч (або на добруніч).

Відігравання на добраніч починали із найближчої рідні молодих. Підійшовши під вікно хати, маршалок урочисто виголошує:

- Вінчуєме дорогому стрыкови, стрыні и вшыткій родині щестя, здоровля! Най вас вшытко зле омине, а мы вас не минеме. Віват! – потім жартома д0дає.

- Вінчуєму цівому домови, курці, когутови и на пуцу котови!

Одночасно у п’ятницю після заходу сонця у домі молодого збираються дружки і нанашка (хресна мати молодої) для виготовлення вінків. Мати молодої запрошує їх до столу. Гостяться, співають дівоцькі пісні (ліричні жіночі пісні).

Потім встають з-за столу і починають виготовляти вінки. Молода з дружками чекає приходу молодого з дружбами, маршалком і музикантами.

Відігравши найближчій родині, вони підходять під вікно молодої. Маршалок виголошує віншування, музиканти грають, а дружби співають. Молода виходить з хати разом з дружками, вітається спочатку з молодим, потім з маршалком, дружбами і музикантами і запрошує усіх до хати. Мати молодої запрошує усіх до столу. Після короткого пригощання усі виходять до танцю молодої. Спочатку вона танцює у колі з дружками, а потім з кожним дружбою і, нарешті, з молодим.

У суботу (або в інший день) вранці в хаті батьків молодої збирається її найближча рідня та дружки. Молода готує для молодого вінок з барвінку до капелюха, букетик з білою стрічкою та білий пояс. Дружки ведуть молоду до комори, одягають її у весільний одяг, розплітають їй косу, розчісують волосся і одягають вінок. Чекають приходу молодого з весільною дружиною.

Одночасно в суботу зранку в хаті батьків молодого збирається його найближча рідня, а в хаті старшої свашки – весільна дружина молодого. Від неї весільна дружина з усім необхідним (прапор, обрядові хліби та ін.) тихо, без співу і музики, вирушає до дому молодого. Після благословення йдуть по молоду. На подвірї шикуються у весільний поїзд. На чолі колони короварник (копіяш), за ним весільний староста (маршалок), свашки, що ведуть під руки молодого, старости (підстарости, свашки), дружби, музиканти, які весь час грають марш, весільні гості молодого. Рушають у дорогу. До хати мололої наближаються з великим галасом, музиканти несамовито б’ють у бубон, дружби стріляють із пістолетів. Підходять до хати батьків молодої. Двері замкнені, на подвір’ї нікого немає. Після довгих переговорів, показу документів (пашпортів) їх впускають до хати. Молода ховається. Замість неї виводять спочатку стару криву й сліпу бабу, потім дружок і нарешті молоду з вінком для молодого. Свашки вручають матері молодої дари, молоді обмінюються подарунками, дружки оздоблюють весільними відзнаками учасників весілля. Гостина, промова весільного старости (маршалка), благословення батьками молодої молодих, похід до шлюбу.

Після шлюбу повертаються молоді кожен із своєю весільною дружиною до свого дому. Певний час гостяться, а під вечір вибираються по молоду. Тут молодий знову повинен шукати молоду. Після гостини і танців настає один із центральних епізодів весілля – прощання молодої з родом і переїзд молодої до дому молодого. Молода плаче. За народним повір’ям, коли молода не плаче на весіллі, то плаче після весілля усе життя. Якщо ж плаче на весіллі, то після весілля сміється. Коли молоді вже готові виходити з хати, брат молодої стає на порозі, зарубую сокиру і не випускає молодих доти, доки молодий не дасть викупу. Дружби запалюють свічки, схрещують угорі свої топірці і стають по обидва боки дверей хати. Весільний староста (маршалок) тримає під топірцями хліб у лляному рушнику, яким благословляли молодих. Молоді виходять з хати, тримаючись за праві руки і одночасно переступаючи поріг правими ногами. За ними виходять свашки, старости, дружки й усі інші. Молода кланяється порогам хати і сіней. Дружби хочуть брати придане молодої. Домашні не дають їм, вимагаючи викупу від молодого. Після викупу за придане, дружби і сватки виносять з хати (комори) скриню з приданим молодої і кладуть її на перший віз. До скрині, заповненої на третину пшеницею або житом, окрім одягу і прикрас молодої, мати кладе балець (обрядовий хліб) і подарунки для батьків і рідні молодого. На скриню зверху кладуть перину і подушки, зав’язані у простирадло. За стародавнім звичаєм при від’їзді з дому молодої дружби намагаються взяти все, що тільки можуть – птицю, худобу, знаряддя праці. Якщо їм вдасться зробити це непомітно, – усе ними взяте стає власністю молодої. На перший віз сідають молоді (на скриню), весільний староста (маршалок), дві свашки, два дружби, дві дружки. На інші вози – усі решта. До першого воза хто-небудь з рідні молодої прив’язує нитку, а клубок кидає на землю. Це повинно вказати молодій дорогу до батьків. Якщо дівчина виходила заміж за хлопця, що мешкав у верхньому або нижньому кінці села (на Лемківщині села розташовувались, переважно, вздовж річок) або в іншому селі, – весільному поїзду доводилось часто зупинятись. Сільські парубки влаштували шлябант (від нім. Schlagbaim – повалене дерево) – перегороджували жердиною дорогу, вивішували прапор (квітчасту хустку). Вони вимагали викуп за молоду. На цей випадок староста (маршалок) і дружби брали із собою горілку, якою частували парубків.

Почепини

Приїхавши до хати батьків молодого, знаходять двері зачиненими. На подвір’ї нікого немає. Сходять з возів і підходять до дверей. Після довгих переговорів доматар відчиняє двері. Зустрічати молодого виходить мати молодого у вивернутому назовні кожусі. Молода підносить свекрусі дари – хліб від своєї матері і гроші. Низько кланяючись, вона тричі цілує ії. Свекруха приймає дари і частує молоду горілкою. Невістка двічі виливає горілку з чарки через плече за спину і тільки за третім разом підносить до губ (пригублює). Мати молодого кропить молодих свяченою водою, обсипає їх зерном і кладе їм на голови великих розмірів свій хліб. Потім вона обходить весільний поїзд за рухом сонця, кроплячи усіх прибулих свяченою водою та обсипаючи їх зерном. Після цього повертається на поріг і веде молодих через поріг з хлібом на голові до хати. Інколи свекруха частує молоду вже в сінях. Молода виливає дві чарки до стелі, третю пригублює. Часом другу чарку віддає молодому, той її виливає до стелі або пригублює. У цей час на дворі дружби стріляють. За молодими йде весільний староста (маршалок), якого доматар частує горілкою, свашки і старости, дружби і дружки та всі ніші.

У хаті молода, як представниця чужого роду, повинна увійти в контакт з піччю, столом, стільцями. З цією метою вона в супроводі свекрухи підходить до печі, торкаючись її руками, обличчям, грудьми і спиною, обходить за рухом сонця тричі стіл, беручись руками за кожен його ріг, торкаючись руками інших предметів (деколи цілує їх).

Дружба і сватки заносять до хати (до комори) придане молодої – скриню и перину.

Молоді тричі обертаються за рухом сонця, взявшись за руки, а весільний староста (маршалок) тримає над їхніми головами хліб. Потім свекруха веде молодих за стіл (через верх стола). Промова старости, гостина. Після гостини влаштовуються танці. Спочатку молода танцює з дружками і дівчатами, потім з дружбами, родичами молодого і, нарешті, з молодим. Після танців повертаються за столи, гостяться до пізнього вечора. Пізно увечері після танців і гостини дружби запалюють три свічки, одну віддають старості (маршалкові), а дві залишають собі. Староста (маршалок), дружби і свашки ведуть молодих до комори або влітку на під (на горище) на покладини. У коморі стелять молодим на долівці, непомітно підкладаючи під постіль різні предмети (хомут, ярмо, шворінь, поліна і навіть борону), щоб їм м’якше було спати. Староста (маршалок) обсипує ліжко зерном, хрестить маршалкою, а під подушку кладе три головки часнику. Виходять з комори, маршалок замикає двері.

У коморі молода роззуває молодого, знаходячи в його черевиках декілька монет, а він допомагає їй роздягнутись, стежачи, щоб на її одежі не залишилось жодного вузлика.

У цей час в хаті співають пісні еротичного змісту, що приводить до загального збудження, яке в минулому мало орґіястичний характер. Пізно вночі розходяться на відпочинок.

Наступного дня вранці збираються знову в хаті молодого весільний староста (маршалок), свашки, старости, дружби, дружки та усі інші весільні гості щоб здійснити найголовніший весільний обряд – почепини.

Спочатку молода повинна приготувати глину і заліпити піч, яку напередодні поруйнували топірцями дружби (деколи домашні викуповували піч і дружби її не руйнували), потім швидко розпалити в печі вогонь, замісити тісто іт. ін. Коли молода швидко й вправно впорається з цим, весільні виявляють бурхливу радість. Після цього доматар запрошує за столи. Деякий час гостяться, співають застольні пісні. Потім свашки і дружки виводять молодих по столу на середину хати. Молодого ведуть свашки, а молоду дружки, за ними йдуть староста (маршалок), старости і дружби. Заходять до комори, двері залишають відчиненими. Молодий сідає на діжу, наповнену річковою водою й покриту кожухом вовною назовні. Свашки кладуть йому на коліна подушечку, на яку сідає молода. Дружби схрещують над ними свої топірці. Старший дружба просить у молодої дозволу зняти вінок. Вона погоджується за третім разом. Дружба топірцем знімає з голови молодої вінок і передає його старшій свашці. Молода плаче. Дружки намагаються вхопити вінок з рук свашки, щоб швидше вийти заміж. Свашка передає вінок дружбі, який, пританцьовуючи, вішає його на кілок на стіну. Свашки просять подати їм гребінь, щоб розчесати косу молодої. Дружби подають їм граблі або граблицю (залізну щітку для чищення корів і коней) і намагаються розчісувати косу молодої. Свашки проганяють їх. Дружки подають свашкам справжній гребінь, яким старша свашка розчісує косу молодій. Розчесавши волосся, свашки просять подати хімлю (хомевку) – маленький обруч з ліскового або вербовото прутика. Дружби приносять їм великий залізний обруч з бочки, потім хомут, але свашки проганяють їх. Дружки поцають свашкам хомевку і ті навивають на неї волосся молодої. Далі свашки наказують подати їм чепець (очіпок). Дружки подають свашкам новий білий, вишитий гаптуванням чепець. Дружби засвічують три свічки, одну віддають старості (маршалкові), а зі своїми свічками стають по обидва боки молодої, схрещуючи над її головою свої топірці. Свашки урочисто накладають на голову молодої чепець, пов’язують їй поверх нього квітчасту хустку, поцаровану молодим. Обмінюються подарунками. Молодий дарує молоцій квітчасту хустку, а молода молодому – сорочку. Молода знімає свій весільний одяг і перевдягається у святкове вбрання заміжньої жінки. Молодий знімає з голови капелюха, в якому був до цього часу, і білий пояс, яким опоясала його мати молодої. З капелюха молодий знімає віночок з білою стрічкою. Дружби виходять з хати у двір, стріляючи з пістолетів, потім заходять до хати. Загальне збудження, музиканти грають марш, усі вітають мололих вигуками гурра, віват! Мати молодого частує свашок горілкою за чепец.

Після почепин молоді у супровоці весільної дружини з музикою йдуть до річки умивати молоду. Весільний староста (маршалок) хрестить маршалкою волу, дружби запалюють три свічки (одну старості або маршалкові). Старший дружба занурює прикріплений до топірця вінок молодої і водою, що стікає з нього, молоді умиваються. Умивши обличчя, руки, ноги, молода також і груди, витираються рушником, що їм подає староста (маршалок). Після молодих умиваються усі присутні. Молода набирає до коновки, воду, дружби заважають їй, розливаючи воду до семи разів. Нарешті з водою усі повертаються до хати. Біля хати молода кропить двір і усіх присутніх, а в хаті – піч, стіл, образи, кожен кут хати, комору, сіни. Залишки води вона виливає під стіл.

Гостина

Молода приносить зі скрині балець (обрядовий хліб), стає на столі, кладе його собі на голову і тричі обертається з ним за рухом сонця. Вигуки гурра, віват! Дружби стріляють з пістолетів. Весільний староста (родич молодої) приймає з рук молодої балець, розрізує його навпіл, одну половину кладе на стіл, а другу віддає молодій. Молода ховає цю половину бальця у скриню до приходу приданів – своєї рідні і гостей, виймає зі скрині подарунки для рідні молодого і приносить їх до хати. Весільний староста розрізує першу половину бальця на дрібні шматочки. Молода кладе на дерев’яну різьблену тарілку подарунок (сорочку, шапку або ін.), зверху кладе шматок бальця і вручає батькові. Він дякує, тричі цілується з невісткою, обіцяє всіляко допомагати їй. Потім подарунок (хустку або полотно на оплічя - рід жіночої блузки) молода вручає матері молодого, яка обіцяє колисати внуків і т. ін. Так обдаровує молода близьку рідню молодого, вручаючи кожному відповідний подарунок (дідові і бабі, наприклад, в’язані рукавички, шкарпетки, сестрам – хустки, братам – хустки до носа і т. ін.). Дякуючи за подарунок, кожен мав заготовлену відповідь, на зразок, як будут мати сына г марцу, то їм принесу корец ярцу та ін. Подарунки молода вручала тільки близькій родині молодого. Дальшим родичам вона вручала шматки бальця, які вони відразу ж з’їдали.

Закінчивши вручення подарунків, молода в супроводі весільної дружини і гостей виходить з хати на боїско на обрядовий танець. Вона повинна перетанцювати з усіма чоловіками з родини молодого. Останнім з нею танцював молодий. Одночасно мати молодого посилає молодшого дружбу до батьків молодої з повідомленням про закінчення обрядів почепин, умивання молодої і обрядового танцю з молодою. Після танців гостяться, чекають приходу приданців (рідні молодої).

Отримавши це повідомлення, батьки молодої скликають усю свою рідню і гостей і на чолі зі своїм доматарем відправляються до дому молодого. Із собою беруть горілку, хліб, м’ясо та інші страви, деколи й живого барана, прикрашенного різнокольоровими стрічками. Двері дому молодого замкнені, довгі переговори. Нарешті приданці заходять до сіней хати. Назустріч їм виходять молоді, батьки й інші родичі молодого з хлібом і горілкою. Молода кланяється своїй матері, цілує її. Приданці дають молодій подарунки або гроші, вона усім дякує, цілуючись з ними. Доматар запрошує приданців до столу (для них наготовані спеціальні столи). Після довгих умовлянь вони погоджуються, заходять до хати і сідають за виділені для них столи, кладуть на них свою їжу і горілку. Молода приносить з комори зі скрині залишену нею для приданців половину бальця й віддає його весільному старості. Він розрізує балець на шматки й розносить приданцям, кладучи кожному з них шматок на тарілку. Гостяться, співають, потім виходять на танці. Знову гостина, розваги, передиркы між дружками і дружбами, побажання молодим, Многая літа молодим, їхнім батькам, весільному старості, маршалкові, свашкам, старостам (сващакам), дружбам, дружкам, доматарям, кухаркам, музикантам і всім весільним гостям. Співають кожному зокрема. Молода запрошує усіх на поправини. На світанку розходяться по домівках.

Поправини

Наступного дня, у четвер, або за два-три дні, найчастіше в суботу, свашки влаштовують гостину в домі молодого або у старшої свашки, що зветься сващыны (інші назви – гостина, притулины, поправины). Цим вони хочуть віддячити батькам молодого за добре весілля. Запрошують весільну дружину з музикою, своїх родичів і кумів. На почесне місце сідають батьки молодого і молоді, біля них маршалок, весільний староста, старости, дружби, дружки. Свашки приносять із собою горілку і їжу (холодні закуски). Гостяться, співають і танцюють, часом аж до ранку наступного дня.

Подібну гостину – дружбовины – влаштовують дружби в домі старшого дружби. Запрошують молодих, дружок, музикантів, сільську молодь. Складаються на горілку і холодні закуски. Співають і танцюють.

У найближчу неділю молода в супроводі свашок приходить до церкви на вывідкы або вывід (вывод). Під час богослужіння молода стоїть під дзвонами, а після нього священик виводив її на благословення. Після виводу молоді зі свашками йдуть до дому батьків молодої на поправини або одвідини. Сюди сходяться весільна дружина з музикою, куми і сусіди. Гостяться, співають і танцюють.

Наступної (третьої від вінчання) неділі батьки молодого відвідують батьків молодої.

Автор Ярослав Бодак

Джерело: Лемківське весілля у записках XIX – початку XX століття / Зібрали і підгот. О.Маслей і В.Пилипович. – Горлиці: Об’єднання лемків, 2007. – с.17-23

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео