Весілля на Лемківщині. До історії дослідження питання

Крізь буремні віки, крізь лихоліття, війни і революції, крізь усі історичні злигодні, якими так багата історія Лемківщини, проніс її народ свої весільні традиції, звичаї, обряди та пісні. Весілля, що поцекуди відлунює сивою давниною, є важливою складовою частиною духової культури лемків. У ньому знайшли відображення не тільки погляди на шлюб, родину та родинні стосунки на відповідному історичному етапі, але й розкрився характер народу, його світогляд.

Багато спільних рис єднає лемківське весілля з українським традиційним класичним весіллям. Однак постійна відірваність лемків від інших східнослов’янських племен сприяла як збереженню старослов’янських архаїзмів, особливо у весільних піснях, так і появі деяких відмінностей, що властиві лише лемківському весіллю.

Музичний фольклор Лемківщини, зокрема його весільна обрядовість, досліджені лише частково. Це сталося через низку об’єктивних причин. Музичний фольклор може повноцінно розвиватись лише за умови, коли його носії живуть в автохтонному середовищі. Різка зміна звичних умов і способу життя народу приводить до незворотних змін у його музично-поетичному мисленні і, як наслідок до поступового, але повного занепаду музичного фольклору.

Депортація основної частини населення Лемківщини упродовж 1945-1946 років до східних областей УРСР і наступна злочинна військова акція “Вісла” 1947 року з виселенням решти українців-лемків до “повернених земель” (північно-західних областей повоєнної Польщі), що була не чим іншим, як етнічною чисткою з метою їх швидкої асиміляції і остаточної ліквідації основної української етнічної території на теренах Польщі, призвели до того, що лемки втратили не тільки свою етнічну єдність, але й етнічну самобутність. Розсіяні маленькими групками по декілька родин як в Україні, так і в Польщі, лемки були позбавлені того ґрунту, на якому протягом віків зростав їхній фольклор, і швидко асимілювались. Культура лемків, особливо їхній багатий музичний фольклор, зазнали непоправних втрат.

До виселення лемків із прадавніх земель тривав процес поступового нагромадження етнографічного матеріалу про них як у польських, так і в українських виданнях. Були опубліковані записи весільних звичаїв лемків з текстами весільних пісень (без нот), популярні і наукові збірники лемківських народних пісень, серед яких подані й весільні. Після розпорошення лемків цей процес був загальмований. За радянських часів в Україні лише епізодично з’являлися обробки лемківських народних пісень, зрідка публікувалися популярні збірники пісень різних жанрів. Однак весільна обрядовість лемків не вивчалася, музичного запису лемківського весілля у всій своїй діалектичній єдності як складного комплексу традицій, звичаїв, обрядів, вірувань, дій, пісень, ігор і танців, в якому було б показане поетичне слово народу в його музичному втіленні та драматична дія, ще не опубліковано.

Фото із книжки "Лемківщина - історико-етнографічне дослідження у 2-х т."

Фото із книжки “Лемківщина – історико-етнографічне дослідження у 2-х т.”

У літературі лемківське весілля висвітлене надзвичайно бідно. Істотним недоліком усіх відомих нам записів лемківських весільних традицій, звичаїв та обрядів є повна відсутність нотного запису пісень, що виконувалися під час весілля. Деякі автори (Олексій Торонський, Володимир Хиляк, Дмитро Качор), окрім того, не вказують місця запису та часу, коли він був зроблений.

Однією з перших праць, присвячених описові весілля в Галичині, була книга Йосифа Лозинського Рускоє весілє (Ruskoje wesile, opysanoje czerez J.Lozinskoho. W Peremyszly, 1835. Друге видання цього збірника підготував Роман Кирчів. Див. також Лозинський Й.І. Українське весілля. К.: Наукова думка, 1992), що вийшла 1835 року в Перемишлі польським алфавітом. У книзі використано як опубліковані раніше матеріали, так і оригінальні записи, раніше не публіковані. Це стосується як фольклорно-Пісенних творів, так і описів обрядів, дій, ритуалів, символіки і атрибутики народного весілля, коментарів, пояснень. У передмові автор зазначає, що для накреслення картини українського народного весілля послужили йому особливо дві праці – книга Лукаша Голембйовського про звичаї і повір’я польського люду і збірка українських та польських народних пісень з Галичини, видана Вацлавом з Олеська (Вацлавом Залеським). Автор намагався, за його словами, пізнати обряди і пісні українського весілля у різних міцевостях і переконався, шо принаймні щодо головних обрядків і пісень всюди тим же способом весілля ся відправляє. Використовуючи фактологічні моменти і текстові вибірки з інших праць, Й.Лозинськии подає докладш посилання, з відповідним зазначенням їх сторінок. На оригінальному матеріалі побудовано етнографічний опис народної весільної обрядовості, пояснення і ремарки до пісень. Власні авторські фольклорні й етнографічні записи складають основну частину книжки Рускоє весілє.

Йосиф Лозинський не залишив прямих вказівок місця запису весілля. Однак можна припустити, що його записи охоплюють порівняно невелику територію правобережного перемишльського Надсяння. Це підтверджується, окрім біографічних відомостей, добре переданими в тексті весілля особливостями місцевої народної говірки. Проте він не обмежився тільки місцевістю своїх основних спостережень, але й скористався відомостями про весільні звичаї і обряди з інших місць, зокрема й Лемківщини. Про це свідчить згадка про село Крампну Ясельського повіту і опис звичаю посилання дівчиною сватів до парубка, якого вона хоче взяти до себе в прийми, що побутував в окремих околицях міст Сянока та Ліська на Лемківщині.

Автор Руського весілля подав найдокладніший і найповніший на той час опис українського народного весілля. У ньому детально зафіксовано структуру весілля, характерні для досліджуваної місцевості традиції, звичаї та обряди, подано тексти весільних пісень з посиланням на те, хто, коли, за яких умов і обставин їх виконує.

Йосиф Лозинський детально описав довесільні звичаї – зальоти і заручини, домовленють про віно, підготовку до весілля, запрошення, охарактеризував весільні дружини молодого і молодої, чини дійових осіб і виконавців весілля, весільні обряди у молодої і молодого, зокрема, розплітання коси молодої, приготування короваю, сідання на посаг, благословення молодого і молодої, прощання молодої з подругами – посиранки, посилання молодою сорочки для нареченого, прихід молодого до молодої, виряджання молодят до вінця, забава в корчмі після вінчання, частування короваєм, прощальна вечеря і танець у молодої, відхід молодої до молодого, зустріч із свекрухою, чепчини або пов’язани, відвідини молодого подружжя родиною молодої.

У Руському весіллі  Й.Лозинського є рідкісні, не зафіксовані іншими дослідниками моменти, як наприклад, прихід на поклін до поміщика з короваєм та іншими подарунками, обдарування економа, комісара.

Серед пісенного матеріалу особливо багаті і своєрідні коровайний, посажний, посиранковий, дівоцький, старостинський, боярський цикли. Не менш цікаві і своєрідні пісні, що співаються під час готування сорочки для молодого, вечері у молодого, прибирання молодої і виряджання до вінця, зустрічі дівчат зі свахами, посаду молодят, проводів молодої з рідної хати і її зустрічі зі свекрухою, чепчин, застілля молодої з приносними і старостінами.

Записи Лозинського походять з достовірного джерела. Вони зроблені за словами автора, як на основі його власних спостережень, так і від людей, що добре знали весільний обряд і його пісенний репертуар, часто були його учасниками і виконавцями. Як відзначає упорядник українського видання Руського весілля Й.Лозинського Роман Кирчів оригінальність і багатство вміщеної  у книзі інформації про народну весільну обрядовість і повнота репертуару текстів обрядових пісень визначають її як справді цінну пам’ятку української етнографії і фольклористики, цікаве і своєрідне для свого часу явище у слов’янському народознавстві.

Фото із книжки: I. Красовський, Д. Солинко. Хто ми, лемки

Фото із книжки: I. Красовський, Д. Солинко. Хто ми, лемки

Перші відомості про весільні звичаї лемків знаходимо у праці Олексія Торонського Русини-лемки, опублікованій у “Зорі Галицькій” за 1860 рік (Зоря Галицька яко Альбум на рік 1860. Львів 1860. С.389-428). Серед повідомлень автора про географічне положення, історію Лемківщини, характер життя і побуту її мешканців, особливості їх говірки, одягу, знаходимо його спостереження над музичним фольклором лемків та деякими обрядами і звичаями, пов’язаними з весіллям, хрестинами, похоронами. Відзначаючи музичну обдарованість лемків і роль пісні та гри на народних інструментах в їх житті і побуті, О. Торонський, однак, помилково зараховує всі пісні, що співаються під час роботи, танців та відпочинку, до словацьких на тій підставі, що в них зустрічаються словацькі слова і оспівуються предмети словакам ближчі, ніж русинам. Потім автор подає 13 весільних пісень, відзначаючи їх давність та відсутність чужих впливів. Не ставлячи собі за мету глибоке дослідження лемківських весільних і обрядів та звичаїв, О. Торонський висловлює побажання зібрати всі пісні та обряди лемків і зробити повний опис весілля.

Такий опис лемківського весілля і було здійснено Олексієм Торонським та опубліковано 1878 року Яковом Головацьким у праці Народныя песни Г алиикой и Угорской Руси під назвою Весільні пісні (весільны співанкы) (Народныя песни Г алиикой и Угорской Руси. Собранния Я.Ф.Головацкимь. Москва. Часть III.  Отд. 2. [Розділ] XVIII. С.366-398). Однак сам запис, на наш погляд, було зроблено значно раніше від року публікації, напевно на початку 1860-их років. По це свідчить, зокрема, включення до нього всіх 13 весільних обрядових пісень, наведених у згаданій вище праці Русини-лемки. Автор зазначає, що весільні пісні або ладкання зібрані у лемків, горян сяніцького повіту…, що проживають між ріками Вислоком і Вислокою. Більш точно місце запису можна встановити за назвами містечок і сіл, які згадуються у весільних піснях. Це містечко Тилява, звідки, як видно зі сценарію весілля, походила молода і село Завадка Риманівська, де проживав молодий.

Весільний обряд автор ділить на три розділи: І. Спросини; ІІ. Руковини; ІІІ. Саме Весілля. Спросини (сватання) і руковини (заручини) належать до передвесільної частини. Автор подає їх опис, зазначаючи, що під час сватання та заручин жодних пісень не співають. Саме весілля автор ділить на 5 розділів: у молодої, у молодого, молодий зі сватами у молодої, вінчання, після вінчання. У свою чергу деякі розділи мають свої підрозділи. Саме весілля супроводжується 87 весільними обрядовими піснями.

У 1871 році була опублікована праця Володимира Хиляка Весільні звичаї у лемків (Володимир Хиляк. Свадебные звычат у Лемковь // Литературный сборникь издаваемый Галицко-русской Матицею. Львів 1871. С.4-29 ), в якій вперше зроблена спроба описати весь хід лемківського весілля. Автор виділяє 8 окремих розділів: освідчини, обзорини або оглядини, спросини або руковини, весілля, чепчини, придани, сващини, одвідини. Перші три розділи належать до передвесільної частини, наступні три – до власне весілля і два останні до післявесільної частини. Передвесільна частина не супроводжується піснями, тут подані лише короткі відомості про весільну дружину молодого, стисло описані обряди освідчин (сватання) та руковин (заручин).

Більш детально описане власне весілля, що складається з трьох основних розділів, названих автором Весілє, Чепчини, Придани. Усі три розділи основної частини весілля супроводжуються весільними обрядовими піснями (38 текстів пісень, причому автор зазначає, що це тільки деякі з тих, які звучать упродовж весілля).

На жаль, Володимир Хиляк не вказує місця запису весілля, однак можна з великою імовірністю припустити, що воно записане у Горлицькому повіті (напевно, у селі Бортне, де автор понад 20 років служив священиком, та навколишніх селах). Про це свідчить як характер весільного обряду, так і тексти весільних пісень (мелодій не подано), більшість з яких майже точно збігаються з тими, що записані нами через 100 років у цьому ж районі.

Заслуговує на увагу Лемківский співанник у двох випусках Дмитра Качора (Д.І.Качор. Лемківський співаник (весілє). Львів 1936. Бібліотека Лемківщини. [Частина друга]. Накладом Марії Гануляк), шкільного вчителя із села Бодаки Горлицького повіту. Другий випуск цього співаника (Весілє) є стислим описом лемківського весілля, як воно відбувалось у селах Бодаки, Боднарка, Бортне, Вапенне, Преґонина, Пстружне, Роздіпля та інших селах Горлицького повіту, де автор збирав народні пісні.

У своєму Співаннику Дмитро Качор наводить 123 весільні обрядові пісні, зазначаючи, що вони представляють родинне життя лемків в його найдавніших звичаях… і яко пісні обрядові мають драматичну акцію, в котрій беруть участь молодий, молода, отец, мати, староста, маршалок, свашки і підстарости. Пісні коментують цю акцію, тобто хід весілля. Саме весілля описано дуже скупо кожного разу одним-двома реченнями. Основне місце займають пісні, що цілком відповідає назві збірника. Далі він виділяє такі чотири розділи: У молодої, По шлюбі, У молодого, Придани.

Останньою опублікованою працею перед депортацією лемків із північної Лемківщини було Українське весілля на Лемківщині Івана Буґери (Іван Бугера. Українське весілля на Лемківщині. Львів 1936. Бібліотека Лемківщини. Ч.2. Збірник перевидано у 1977 у Нью-Йорку та у 1997 у Івано-Франківську), священика села Милик Новосандецького повіту. Запис, датований листопадом 1934 року, проведено, очевидно, не тільки в селі Милик, а й в інших, сусідніх селах, назви яких зустрічаються у текстах пісень (143 весільні обрядові пісні, мелодій не подано).

Українське весілля на Лемківщині І. Буґери складається зі вступу, 15 розділів (Зальоти, Дружбівський танець, спрошування гостей і плетення ріщки, Весілля перед шлюбом у молодого, Молодий в дорозі до молодої, Молода збирається до шлюбу і приготування в домі молодої до прийняття молодого, Молодий прибуває до молодої, Гостина у молодої – молодята вибираються до шлюбу, Молодята йдуть до шлюбу, Забобони та вірування, що їх прив’язують до шлюбу, Молодята вертають від шлюбу, Гостина в молодої по шлюбі, Молода йде до молодого, Весілля в молодого по шлюбі, Зачіпчини молодої, Придани), закінчення і додатку.

Автор Ярослав Бодак

Джерело: Лемківське весілля у записках XIX – початку XX століття / Зібр. і підгот. О.Маслей і В.Пилипович. – Горлиці: Об’єднання лемків, 2007. – с.7-12

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео