Останні коментарі

Лист Михайла Дзвінки до директора музею в Новому Санчі

Продовження публікації Богдана Гука “Чи лемки схожі на польський «Goralenvolk»?”, у якій автор наводить скорочену версію листа колишнього редактора “Лемківської сторінки” тижневика “Наше слово” Михайла Дзвінки до директора Окружного музею в Новому Санчі Антонія Круга, в якому звинувачує його у свідомій політиці сепарації лемків від української ідентичності.

Шановний Пане!
З великим запізненням я отримав від моїх знайомих каталог виставки «Лемки», експозиція якої відбулася в лютому-червні 1984 р. У каталозі знаходиться цікавий матеріал. Не буду всього обговорювати, бо це зайняло б багато місця! (…)

1. Редактор каталогу Антоній Крог задумується над тим, чи лемки – це українці, чи народ у процесі формування. Шкода, що не взяв собі за об’єкт горців з Татр – німці би йому в цьому допомогли («Goralenvolk»). Така філософія про лемків не приносить слави солідності.

В усій своїй історії, тобто з часів писаної історії, лемки вважали себе русинами і руснаками так само, як мешканці Львова і Києва, адже належали до руської спільноти в мовному, етнографічному і національному контексті. Ніколи в історії не було лемківського сепаратизму. Це тільки від міжвоєнного періоду польські шовіністи баламутили людей (селян і сільську інтеліґенцію), щоб відірвати їх від українства з метою ствердження, що «лемки просто забуті поляки». Це дуже непорядна діяльність поляків. Поляки нарікають, якщо їх хтось позбавляє національності, але самі можуть робити те, що їм самим не миле. Колись у Варшаві не можна було співати «Szumią jodły na gór szczycie», бо «szumią» (шумлять – ред.) – означало революцію. Поляки про все забули і показали свою культуру у відношенні до українців. Полякам подобаються етнографічні українські території, а вже українці – ні. Отже треба їх переселити, обдурити, осмішити, зробити з них бридких націоналістів. А коли лемко-русин хоче говорити «по-свому», тобто українською мовою, тоді він страшний націоналіст. Коли ж поляки хочуть «po swemu» розмовляти, їх ніхто в націоналізмі не звинувачує.

Хай добродій Антоній Крог не насміхається над викинутими з сідла людьми – людьми, які пережили геноцид і живуть серед чужого і ворожого їм клерикально-шовіністичного польського населення.

Чи «лікування ран» – це сепарування лемків від інших українських реґіонів Польщі і повільна полонізація? Влада і духовенство спеціально так скомпрометували слово «українець», щоб люди боялися до нього признатись. У Польщі важко жити людям непольського походження. Це свідчить про польську культуру. Знаю це з власного нещасного прикладу. Сам походжу з Флоринки під Криницею і практично знаю справи, про які говорю.
Не робіть собі з нас, лемків, темних папуасів, бо ми себе вважаємо русинами-українцями і маємо історичне, моральне і юридичне право до наших етнографічних земель у південно-східній Польщі. Ми, українці Польщі, не є еміґрантами «з-за Бугу». Якщо вам це не подобається, то хай залишиться на вашому сумлінні. Час уже, щоб поляки політично змудріли і нас, українців, сприймали поважно. Або викиньте нас з країни ще раз, але вже тепер разом з нашими землями, нашими церквами і могилами наших предків Tertium non datur (Третього не дано – ред.). (…)

З повагою
Михайло Дзвінка

1. Редактор каталогу Антоній Крог задумується над тим, чи лемки – це українці, чи народ у процесі формування. Шкода, що не взяв собі за об’єкт горців з Татр – німці би йому в цьому допомогли («Goralenvolk»*). Така філософія про лемків не приносить слави солідності.

* Історична довідка. Після захоплення німцями Підгалля 1939 р. Генрик Шатковський розпочав при підтримці окупантів пропагувати ідею, що ніби горці мали німецьке походження – “Goralenvolk” – шірський народ (населення). Вацлав Кшептовський 7 листопада 1939 р. в оточенні кількох інших діячів-горців склали генеральному губернаторові Гансу Франку вирази визнання. Німці прийняли ідею “Goralenvolk”, губернатор Франк у квітні 1940 р. ствердив, що німецька влада вдовільнить волю горців, які хочуть становити окремий щеп. Тому 20 лютого 1942 р. був заснований комітет горців (Goralisches Komitet) як основа самоврядування. Комітет мав стати початком майбутньої “Держави горців” (Goralenland). Агітація активісті “Goralenvolk”у не принесла очікуваних результатів серед переважної більшості гірського населення. І 20 січня 1945 р. Вацлава Кшиптовського повісили партизанські відділи АК. А 22 листопада 1946 р. суд у Закопаному видав виніс вирок на решту діячів  Goralisches Komitet. Вони були засуджені на позбавлення волі від 3 до 15 років. Частина діячів, в тому числі Генрик Шатковський, утікаючи разом з німцями, уникнули справедливого покарання.

Автор Богдан Гук

Джерело: Наше Слово №3 від 17 січня 2016 року

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео