Львівське товариство “Лемківщина” вітає невтомного дослідника Лемківщини, фольклориста, літературознавця, бібліографа, іноземного академіка НАН України та активного учасника громадсько-політичного життя української спільноти у Словаччині професора Миколу МУШИНКУ з ювілеєм – 80-річчям!

Боже Вам заплат!

* * *

20 лютого 1936 року в селі Курів на Пряшівщині (Південна Лемківщина), тепер територія Словаччини, народився Микола МУШИНКА – словацький фольклорист, літературознавець,  мистецтвознавець, бібліограф українського походження, Великий лемківський сучасник та дослідник Лемківщини.

Середню освіту здобув у Бардієві та Пряшеві. Навчання продовжив у Празі у Карловому університеті на відділення русистики (україністики). Тут під керівництвом І. Панькевича та Є. Врабцової почав детально вивчати фольклор південних лемків. У 1963 р. рекомендований до аспірантури Карлового університету, а також Київського університету (1964-1967). У 1967 році здобув науковий ступінь кандидата мистецтвознавчих наук, а у 1992 – доктора наук, захистивши докторську дисертацію в  Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Рильського НАН України.

Свій науково-творчий шлях розпочав у Кошицькому університеті (Пряшів) на посаді керівника дослідницького кабінету україністики при кафедрі української мови й літератури філософського факультету (1960-1968). Після подій Празької весни був відлучений від наукового та літературного життя, а у 1971 році звільнений з університету. Наступних двадцять років був змушений працював пастухом у колгоспі (1971-1973), а пізніше кочегаром Пряшівської міської котельні (1973-1988). У 1990 році був реабілітований після чого повернувся на роботу у Кошицький університет на посаду керівника Кабінету україністики, де продовжив активну науково-дослідницьку роботу.

Автор близько 70 книжок, 200 наукових розвідок, 237 наукових статей, 436 рецензій та 1127 науково-популярних та публіцистичних статей. Найважливіші з них: “З українського фольклору Східної Словаччини” (Пряшів, 1963), “З глибини віків. Антологія усної народної творчості українців Східної Словаччини” (1967), “Фольклор Пряшівщини в працях українських та російських вчених і сучасний стан його дослідження” (1968), “Спільні і відмінні риси у фольклорі русинів Пряшівщини та Войводини” (1971), “Екслібриси українських шістидесятників” (1972), “Володимир Гнатюк – дослідник фольклору Закарпаття” (Париж, 1975), “Фольклор русинів Воєводини” (1976), “Фольклорні видання українців Пряшівщини” (Український календар на 1979 р., Варшава), “Орест Жилінський, вчений з душею поета” (1983), “Народна культура південних лемків” (1987), “Життя і справа Володимира Гнатюка” (1988).

Микола Мушинка збирає та досліджує лемківський фольклор також в Югославії, Румунії, Польщі, в Україні, в Західній Чехії та Моравії. У Словаччині та в закордонній пресі опублікував кілька монографічних статей про маловідомих або призабутих дослідників лемківської культури. Тісно співпрацює з Українським музеєм у Свиднику, є членом Словацького етнографічного товариства при Словацькій АН, Міжнародної комісії з дослідження народної культури Карпат та Балкану, співпрацює з “Енциклопедією Українознавства”, з НТШ у Сарселі (Франція), Канадським Інститутом Українських Студій в Едмонтоні.

З 1990 року Микола Мушинка є співзасновником та головою НТШ та Асоціації українців у Словаччині.  У 1991 р. обраний професором Українського Вільного Університету в Мюнхені, почесний професор Кам’янець-Подільського державного університету, почесний доктор наук Ужгородського національного університету, а також іноземним академіком Національної Академії наук України (з 1997).