Лемки в діаспорі. Ч.8. Відомі лемки в діаспорі

Із Лемківщини вийшло багато людей, які прославилися далеко за межами рідного краю. До найвідоміших належать: Григорій із Сянока (бл. 1406-1477) – слов’янський вчений-філолог та педагог, нотаріус польського короля Владислава IV; Павло з Кросна (бл. 1470-1517) – польський гуманіст та латино мовний поет, який підписувався іменем Paulus Ruthenus, підкреслюючи тим своє етнічне походження; Дмитро Бортнянський (1751-1825) – композитор, музичний педагог та диригент, предки якого походять з Бортного; Михайло Балудянський (1769-1847), уродженець с. Вишня Ольшава на Пряшівщині – російський учений-правознавець, державний діяч і реформатор російського права, перший ректор Петербурзького університету та упорядник 10-томного «Зводу законів Росії»; Петро Лодій (1764-1829), уродженець с. Збій на Пряшівщині – російський філософ, професор і перший декан філософсько-юридичного факультету Петербурзького університету (1819-1825); Еміліян Чернявський – ректор Ягелонського університету в Кракові; Михайло Вербицький (1815-1870) з Явірника Руського – композитор, автор мелодії національного гімну України «Ще не вмерла Україна»; Йосиф Сембратович (1821-1900) з Криниці – галицький митрополит та професор Львівського університету; Сильвестр Сембратович (1836-1898) з Дошниці – також митрополит Галицький та кардинал Католицької Церкви; Валерій Яворський (1848-1924) з Флоринки – світової слави лікар, професор кількох університетів; Емілій Кубек (1857-1940) із Штефурова на Пряшівщині – автор першого роману з лемківською тематикою, виданого у США; Ігор Грабар (1871-1960), внук Адольфа Добрянського із с. Чертижне на Пряшівщині – живописець, дійсний член АН СРСР, багаторічний директор Третяковської галереї в Москві; Іван Зілинський (1879-1952) із с. Красна Кроснянського повіту – мовознавець, професор Ягелонського університету у Кракові та Карлового університету у Празі; його син Орест Зілинський (1923-1976) з с. Красна – літературознавець та фольклорист, науковий працівник Чехословацької академії наук у Празі; Томас Белл (Белейчак) (1903-1961) із Нижнього Тварожця Бардіївського округу – американський письменник, автор кількох англомовних романів з життя лемківських переселенців в США; Михайло Черешньовський (1911-1994) з с. Стежниці біля Балигорода – скульптор, автор кількох пам’ятників в США та в інших країнах; Михайло (Майк) Стренк (1919-1945), уродженець с. Орябина на Пряшівщині – офіцер американської армії, Національний герой США; Андрій (Енді) Вархол (Варгол) (1928-1987), батьки якого походять із с. Микова на Пряшівщині – американський художник, головний промотор мистецького напрямку поп-арт та продюсер фільмів; Марія Гулович (1921-2009), уродженка с. Якуб’яни на Пряшівщині – розвідниця американських та британських секретних служб.

З поміж духовних осіб лемківського походження в США найбільшої кар’єри досяг Патріарх Російської Православної Церкви за кордоном (2001-2008) Лавр (в мирі Василь Шкурла, 1928-2008), уродженець с.Ладомирове на Пряшівщині, ігумен православного монастиря в Джорджанвіллі, пізніше архієпископ РПЦЗ, митрополит Східно-Американський і Нью-Йоркський. Його найбільша «заслуга» полягає в тому, що після численних переговорів з найвищими представниками уряду Росії й Російської Православної церкви 17 травня 2007 року в Храмі Христа Спасителя в Москві (в присутності президента Путіна та найвищих представників уряду Росії) він від імені РПЦЗ урочисто підписав з Патріархом Російської Православної Церкви Алексієм II «Акт о каноническом общении РПЦ с РПЦЗ», яким було покладено кінець 90-літньому розділенню і взаємній ворожнечі цих двох церков.

Земляк Лавра, уродженець с.Великий Буковець Митрофорний Протоєрей Андрій Шлепецький (1894-1976) був першим єпископським адміністратором новоствореної Карпаторусскої Православної єпархії (нової) в Джонсоні (1949), яка через два роки перейшла від юрисдикції Російської Православної Метрополії в США під юрисдикцію Константинопольського Патріарха. У післявоєнний період він надавав фінансову допомогу для побудови Кафедральної церкви св. Олександра Нєвського в Пряшеві, Церкви-пам’ятника в Меджилабірцях та на ремонт церкви на Буківській Гірці. І Лавр, і Андрей, і більшість православних «карпаторосів» вважали себе росіянами; не визнавали українців окремим народом і були прихильниками ідеї «единой неделимой России». Не лише серед «політичних русинів», але й в колах Української Православної Церкви Московського патріархату є снаги глорифікувати цих архієреїв з виразною антиукраїнською діяльністю.

Автор Микола Мушинка

Джерело: Мушинка М. Лемки в діаспорі // Науковий збірник Музею Української культури у Свиднику. Вип.27. Історія та культура Лемківщини / Гол. ред. і упор. М.Сополига. – Свидник, 2013. – с.429-430, 433

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео