Львівське товариство “Лемківщина” вітає колишнього екзекутивного секретаря Світової Федерації Українських Лемківських Обєднань,  колишнього секретаря Крайової Управи Організації Оборони Лемківщини та активного учасника громадсько-політичного життя української спільноти у США Миколу Дупляка з ювілеєм – 80-річчям!

Боже Вам заплат!

* * *

Микола Дупляк, – син Степана і Зузанни (з дому Єзуско), народився 19 лютого 1936 року в с. Рудавка Яслиська пов. Сянік на Лемківщині.  Під час злочинної операції “Вісла”, його родину польське військо депортувало на польські понімецькі землі над Балтійське море. На засланні їх поселили в с. Добжица пов. Кошалін.

Після закінчення початкової школи в селах Словянково і Сьмєхув, Микола вчився у Державному Педагогічному Ліцеї, а відтак у гімназії в Кошаліні, а в роках 1958-1960, – на факультеті україністики Вчительської Студії в Щеціні. Завершення студій відкрило йому можливість педагогічної праці.

Як син матері  -  громадянки США (через народження), Микола приїхав до Сполучених Штатів (22 Х 1960 р.) на правах американського громадянства і через півтора року жив у м. Ґарфілд, Н.Дж., де перед тим приїхали його сестра Маруся і брат Степан. Там він працював у текстильній індустрії та щадив гроші на дальші студії. В роках 1962-1966 Микола вчився на славістичному відділі Сиракузького Університету, де здобув науковий ступінь бакалавра, а студії завершив цього ж року в Українському Вільному Університеті в Мюнхені та одержав звання маґістра філософії.

Після закінчення студій Микола працював в американських середніх школах, у коледжі та в індустрії. Окрім диплому на право навчання російської мови і суспільних наук, він перший в стейті Нью-Йорк одержав право на навчання української мови в початкових і середніх школах Нью-Йорку. Почавши від 1966 року, Микола 38 років працював у Школі Українознавства ім. Лесі Українки в Сиракузах, а чотири роки був директором цієї школи. Від 1970-их років сповняє обов’язки інспектора Шкільної Ради при УККА в Школі Українознавства в Баффало, Н.Й. Подібні обов’язки в навчальному 2014-2015 році він пoчав виконувати також у Школі Українознавства ім. Лесі Українки в Сиракузах, Н.Й.

Від часу свого приїзду до США, М. Дупляк все був активний в громадсько-політичному житті української спільноти та займав у ній різні пости. Найбільше праці віддав для добра своєї вужчої Батьківщини  -  Лемківщини. У 70-80-их роках він займав пост секретаря Крайової Управи Організації Оборони Лемківщини, а відтак екзекутивного секретаря Світової Федерації Лемків; був співредактором чотирьох томів “Анналів СФЛ”, у яких опублікував м.ін. такі статті: Українська пісня в Народній Польщі. 1945-1980 (”Аннали СФЛ”, Нью-Йорк, 1982, ст. 26-76), У 35-ту річницю трагедії Лемківщини (“Аннали СФЛ”, Нью-Йорк, 1984, ст. 11-28).  Ще в Польщі він почав був друкувати свої статті на сторінках варшавського “Нашого Слова” під псевдонімом “Тарас”, “Дубровський” тощо. В Америці на сторінках української преси, особливо щоденника “Свобода”,  часто появлялися його статті на різні теми з життя української громади. В 70-их роках у торонтському місячнику “Лемківські Вісті” Микола друкував сторінку з життя українців на польському засланні.  В роках 1986-2006 був головним редактором тижневика “Народна Воля” у Скрентоні, Па., в якому постійно друкувалися його статті. Коли ж не стало “Народної Волі”, він часто друкувався в тижневиках “Америка”, “Національна Трибуна”, в журналах “Рідна Школа” та “Лемківщина”, а в Україні в збірниках “Вісник Таврійської Фундації” в Херсонi та в журналі “Бористен” у Дніпропетровську. Микола був нагороджений дипломом за перемогу в конкурсі ім. Олеся Гончара на найкращу публікацію в журналі “Бористен” в 2010 році в номінації публіцистика; за дописи, присвячені історії та культурологічним здобуткам західньої української діяспори, друковані протягом року. Крім того, він був членом редакційної колеґії книжки “Дерев’яна архітектура українських Карпат” (ред. д-р Іван Гвозда, ФДЛ, Нью-Йорк, 1978). В англомовному збірнику “Zakerzonnia. Ethnic Cleansing of the Ukrainian Minority in Poland 1944-1947” авторства Тараса Гунчака, що вийшов з нагоди 65-ої річниці операції “Вісла”, появилася його стаття Consequences of Operation “Wisla” for the Deported Ukrainians (Kліфтон, Н.Дж, 2012, ст. 223-263).

Крім того,  п.Миколі довелось бути в різних комітетах, напр. в Ад Гок Комітеті, що домагався введення до середньошкільних програм навчання в стейті Нью-Йорк матеріялу про Голодомор в Україні в 1932-1933 роках; відзначення 200-ліття США, 50-ліття Голодомору в Україні, 1000-ліття хрещення Руси – України та інших, а про їхню працю він писав у газетах.

 З думкою про те, щоб зберегти від забуття та знищення духовних і матеріяльних надбань лемківської культурної спадщини, Микола  з допомогою ООЛ і СФЛ через двадцять років збирав експонати та всякі матеріяли  з лемкознавства, а у висліді оформив  Український Лемківський Музей, в якому, окрім експонатів матеріяльної культури лемків, зберігається зібрана ним Бібліотека Лемкознавства й УПА та упорядкований ним Архів ООЛ. Український Лемківський Музей знайшов своє приміщення в епархіяльній палаті в Стемфорді, в сусідстві Українського Музею. Микола Дупляк був його першим куратором.

1964 року Микола одружився в Сиракузах із Галею Астасов, чиї батьки родом із Лемківщини. Подружжя виховало три доньки:  Ярусю, Оксану та Орисю, які закінчили Школу Українознавства iм. Лесі Українки в Сиракузах і вищі американські школи та здобули бажані професії. Батьки передали їм любов до українскої культури та України з надією, що вoни передадуть цю любов своїм нащадкам.