Останні коментарі

Миколі Дупляку – 80!

Львівське товариство “Лемківщина” вітає колишнього екзекутивного секретаря Світової Федерації Українських Лемківських Обєднань,  колишнього секретаря Крайової Управи Організації Оборони Лемківщини та активного учасника громадсько-політичного життя української спільноти у США Миколу Дупляка з ювілеєм – 80-річчям!

Боже Вам заплат!

* * *

DupliakМикола Дупляк, – син Степана і Зузанни (з дому Єзуско), народився 19 лютого 1936 року в с. Рудавка Яслиська пов. Сянік на Лемківщині.  Під час злочинної операції “Вісла”, його родину польське військо депортувало на польські понімецькі землі над Балтійське море. На засланні їх поселили в с. Добжица пов. Кошалін.

Після закінчення початкової школи в селах Словянково і Сьмєхув, Микола вчився у Державному Педагогічному Ліцеї, а відтак у гімназії в Кошаліні, а в роках 1958-1960, – на факультеті україністики Вчительської Студії в Щеціні. Завершення студій відкрило йому можливість педагогічної праці.

Як син матері  -  громадянки США (через народження), Микола приїхав до Сполучених Штатів (22 Х 1960 р.) на правах американського громадянства і через півтора року жив у м. Ґарфілд, Н.Дж., де перед тим приїхали його сестра Маруся і брат Степан. Там він працював у текстильній індустрії та щадив гроші на дальші студії. В роках 1962-1966 Микола вчився на славістичному відділі Сиракузького Університету, де здобув науковий ступінь бакалавра, а студії завершив цього ж року в Українському Вільному Університеті в Мюнхені та одержав звання маґістра філософії.

Після закінчення студій Микола працював в американських середніх школах, у коледжі та в індустрії. Окрім диплому на право навчання російської мови і суспільних наук, він перший в стейті Нью-Йорк одержав право на навчання української мови в початкових і середніх школах Нью-Йорку. Почавши від 1966 року, Микола 38 років працював у Школі Українознавства ім. Лесі Українки в Сиракузах, а чотири роки був директором цієї школи. Від 1970-их років сповняє обов’язки інспектора Шкільної Ради при УККА в Школі Українознавства в Баффало, Н.Й. Подібні обов’язки в навчальному 2014-2015 році він пoчав виконувати також у Школі Українознавства ім. Лесі Українки в Сиракузах, Н.Й.

Від часу свого приїзду до США, М. Дупляк все був активний в громадсько-політичному житті української спільноти та займав у ній різні пости. Найбільше праці віддав для добра своєї вужчої Батьківщини  -  Лемківщини. У 70-80-их роках він займав пост секретаря Крайової Управи Організації Оборони Лемківщини, а відтак екзекутивного секретаря Світової Федерації Лемків; був співредактором чотирьох томів “Анналів СФЛ”, у яких опублікував м.ін. такі статті: Українська пісня в Народній Польщі. 1945-1980 (”Аннали СФЛ”, Нью-Йорк, 1982, ст. 26-76), У 35-ту річницю трагедії Лемківщини (“Аннали СФЛ”, Нью-Йорк, 1984, ст. 11-28).  Ще в Польщі він почав був друкувати свої статті на сторінках варшавського “Нашого Слова” під псевдонімом “Тарас”, “Дубровський” тощо. В Америці на сторінках української преси, особливо щоденника “Свобода”,  часто появлялися його статті на різні теми з життя української громади. В 70-их роках у торонтському місячнику “Лемківські Вісті” Микола друкував сторінку з життя українців на польському засланні.  В роках 1986-2006 був головним редактором тижневика “Народна Воля” у Скрентоні, Па., в якому постійно друкувалися його статті. Коли ж не стало “Народної Волі”, він часто друкувався в тижневиках “Америка”, “Національна Трибуна”, в журналах “Рідна Школа” та “Лемківщина”, а в Україні в збірниках “Вісник Таврійської Фундації” в Херсонi та в журналі “Бористен” у Дніпропетровську. Микола був нагороджений дипломом за перемогу в конкурсі ім. Олеся Гончара на найкращу публікацію в журналі “Бористен” в 2010 році в номінації публіцистика; за дописи, присвячені історії та культурологічним здобуткам західньої української діяспори, друковані протягом року. Крім того, він був членом редакційної колеґії книжки “Дерев’яна архітектура українських Карпат” (ред. д-р Іван Гвозда, ФДЛ, Нью-Йорк, 1978). В англомовному збірнику “Zakerzonnia. Ethnic Cleansing of the Ukrainian Minority in Poland 1944-1947” авторства Тараса Гунчака, що вийшов з нагоди 65-ої річниці операції “Вісла”, появилася його стаття Consequences of Operation “Wisla” for the Deported Ukrainians (Kліфтон, Н.Дж, 2012, ст. 223-263).

Крім того,  п.Миколі довелось бути в різних комітетах, напр. в Ад Гок Комітеті, що домагався введення до середньошкільних програм навчання в стейті Нью-Йорк матеріялу про Голодомор в Україні в 1932-1933 роках; відзначення 200-ліття США, 50-ліття Голодомору в Україні, 1000-ліття хрещення Руси – України та інших, а про їхню працю він писав у газетах.

 З думкою про те, щоб зберегти від забуття та знищення духовних і матеріяльних надбань лемківської культурної спадщини, Микола  з допомогою ООЛ і СФЛ через двадцять років збирав експонати та всякі матеріяли  з лемкознавства, а у висліді оформив  Український Лемківський Музей, в якому, окрім експонатів матеріяльної культури лемків, зберігається зібрана ним Бібліотека Лемкознавства й УПА та упорядкований ним Архів ООЛ. Український Лемківський Музей знайшов своє приміщення в епархіяльній палаті в Стемфорді, в сусідстві Українського Музею. Микола Дупляк був його першим куратором.

1964 року Микола одружився в Сиракузах із Галею Астасов, чиї батьки родом із Лемківщини. Подружжя виховало три доньки:  Ярусю, Оксану та Орисю, які закінчили Школу Українознавства iм. Лесі Українки в Сиракузах і вищі американські школи та здобули бажані професії. Батьки передали їм любов до українскої культури та України з надією, що вoни передадуть цю любов своїм нащадкам.

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео