Останні коментарі

Збійницький рух на Лемківщині

Однією з форм боротьби селян проти зростаючого визиску власниками (фільварків та маєтків) були стихійні бунти закріпачених селян, їх втечі від феодалів (шляхти) та збійництво – рух опришків.

savkaВідомості про розбійницький рух на Лемківщині з обох сторін Бескиду маємо з першої половини XV століття. Польська дослідниця К.Пєрадзка цитує документ з 1413 року, в якому нагадується про обов’язок оборони не лише від татарських набігів, а й від «latrones Beskidenses in montibus Carpathicis» (грабіжників Бескидників з Карпатських гір). Щоправда, з цього не можна дійти висновку, що вже йшлося про організований рух. Імовірно йшлося про грабіжницькі напади груп, груп, що складали раніше війська чеських таборитів (братиків), котрі оселилися в Словаччині. Вони вели боротьбу проти угорських феодалів, Католицької церкви і німецького патриціату міст. В середині XV ст. розпорошені й здеморалізовані братики творили самостійні ватаги, що на Лемківщині займалися розбоєм.

Натомість, опришківський рух в Бескидах, як свідчать джерела, почав зростати в середині і посилився наприкінці XV століття. Український історик Б.Барвінський, якого цитує О.Ставровський, пише, що в Сяноцьких горах збійники (він називає їх «бескидниками» від гір Бескидів) появилася 1452 року. Південної Лемківщини стосується згадка з 1456 р. про ватаги збійників в околицях замків Камениця біля Сабінова і Плавча неподалік Старої Любовні.

Збійницький рух або карпатівське опришківство особливо посилився наприкінці XV століття. Великим поштовхом для його розгортання в Карпатах, за висновками істориків, стало селянське повстання під проводом Мухи на галицькому Покутті 1490-1492 рр., в якому взяло участь близько 10 тисяч селян. Після кривавого придушення цього повстання ватаги збійників почали діяти на всьому терені галицько-польсько-угорського прикордоння. Більшість збійників були місцевого походження – з Маковицького, Гуменського і Стропківського панств, що на угорському боці, а на півночі – селяни із Сяноцької та Перемиської земель. Були серед них і православні священики. Це було зумовлене їхнім соціально-правовим становищем, яке нічим не відрізнялося від становища залежних селян. В цілому, національний склад забійницьких дружин був дуже строкатий.

holovatyj_memoryВ історичній літературі відомий є «Погрозливий лист опришків місту Бардієву» з 25 липня 1493 року. Авторство листа приписується ватажку опришків Федору Головатому (у латиномовних джерелах виступає як Fedur Hlawathi, Fedor Hlavati або Hlavata), який народився він у селі Руська Волова (нині у Снинському окрузі Пряшівського краю). Його група збійників, яка нараховувала до 50  членів «оперувала» по всій Лемківщині. Головатий цим листом оголошував про помсту за смерть рідного брата Василя, страченого, імовірно, в тому ж Бардієві.

Лист, як доводить Микола Мушинка, є пам’яткою української мови і важливим документом руського звичаєвого права Лемківщини. В українській транслітерації лист має таке звучання: Вы злы а несправедливы люды Бардыовскы, вы сте нашых братов дали звешати, люди добрих а невинних, яко мордере нецнотливы, кторы ани вам, ани жадному нич не били вини.  А протош, эстли нам – приятелом а родові їх за них не положите четери ста золотих ве золоце до трох недєлы в клашторе в Могілі у Кракова алебо у картусов в Лехниці, теди на ваших гордлех й на ваших иманію й на ваших поданих се буд дулуго, буд кратко такто се мстити будеми покуд нашого роду става. Тот лист с гор, дзен сватего Якуба. Сято Якуба (Якова) за григоріанським календарем припадає на 25 липня.

Серед інших відомих збійників на Лемківщині знаходимо імена Василя Пітровського, Василя Чепця, Василя Баюса, Марка Гатала та зокрема Андрія Савки, уродженця села Стебник біля Бардієва.

Уже на 90-ті роки XVI ст. польська шляхта вимагає створити спільної з угорцями комісії, яка б розв’язувала суперечки та збройні напади на території польсько-угорського прикордоння, проте діяльність таких комісій успіху не мала.

Рух опришків значно розширився протягом XVI-XVII століть і втішався підтримкою селян Лемківщини. У першій половині XVII століття популярним на всьому польсько-угорському прикордонні був забійницький загін Сипка з Мацини Великої, що біля Горлиць. У 1635-1648 рр. дуже знаною на Лемківщині була дружина Василя Баюса з Ліщин. Дослідник Лемківщини Іван Красовський пише, що коли в Мушині судили В.Пітровського і його сина Івана – членів дружини Баюса, підсудні визнали, що «збійники погрожують спалити Мушину – місце розправи над їх побратимами».  В середині 1648 року було здійснено два напади збійників на Новотанецький та на Сяноцький замки. В обох випадках разом зі збійниками взяло участь багато мешканців з навколишніх сіл.

У XVI ст. почастішала кореспонденція між польськими прикордонними містами, зокрема Сяноком та Бардієвом в Угорщині, мета якої – зарадити дедалі зростаючим збройним нападам збійників на маєтки шляхти. Багатий матеріал про збійництво на теренах Лемківщини містять збірки  матеріалів під назвою Regestr zloczyncow grodu Sanockiego 1554-1638, Cirna kniha mesta Levoce чи, наприклад, “Kronika” містечка Сабинів. Записи в них свідчать про те, що більшість обвинуваченихзбійників походили з Шариського, Списького та частково й Земплинського комітатів. Згадані матеріали містять прохання й клопотання про переслідування та покарання селян, котрі провинилися, протоколи допитів спійманих збійників-опришків. Польські документи свідчать про те, що піддані Польщі, котрі пішли на шлях збійництва, походили з різних сіл Лемківщини та Підгалля. Збійництво в польсько-угорському прикордонні припинилося щойно наприкінці XVIII ст. Це був і час першого поділу Польщі (1772).

Якщо тогочасні джерела (польські й угорські), а відтак і дослідники XIX століття трактували збійництво як діяльність звичайних кримінальних банд, то історики другої половини XX ст., приневолені дотримуватися канонів марксистсько-ленінської ідеології, збійництво якоюсь мірою ідеалізували і вимальовували його як прояв класової боротьби. А правда десь по середині. Мабуть найкраще до неї наблизився український етнограф й історик другої половини XIX століття Юліян Целевич, який, пише О.Ставровський, розрізняв збійництво ідеальне та грабіжницьке.

Основною причиною виникнення збійництва він вважав кріпосництво та експлуатацію з боку управителів, підстарост і феодалів, а також біду – голод і неволю селянських мас. Збійництво мало виражений соціальний характер, водночас, не рідко це було й грабіжництво.

1557 року у сяноцькому суді свідчив православний священик Роман з Карликова про 24-особову ватагу, яленом якої був він сам, що в ній було три православні священики. Вони обікрали “cerkiew ruska” в Новосельці (Сяноцька земля) і вкрадені речі віднесли православному священику в село Светлиці. Таких випадків, пише О.Ставровський, було більше. Вони свідчать, власне, і про типові кримінальні вчинки деяких забійницьких ватаг.

Історія руху збійників-опришків свідчить про почуття соціальної солідарності його учасників у Карпатах. Їхні ватаги об’єднувала, крім іншого, спільна мова і приналежність до руського (українського) народу. Крім соціального поневолення, чималу роль відігравав і релігійний фактор – тривалі й подекуди грубі утиски віруючих східного обряду. На території Лемківщини це було національне поневолення руського православного люду, відтак (після Ужгородської унії 1646 року) греко-католицького віросповідання. Польський історик А.Керстен зауважує, що в скаргах польської шляхти часто трапляються згадки про те, що селяни, які збунтувалися, були «грецького віросповідання», або що вони виступили проти людей «католицького віросповідання».

Автор Іван Гвать

Джерело: Гвать І. Історичний розвиток Лемківщини до 1918 року // Науковий збірник Музею Української культури у Свиднику. Вип.27. Історія та культура Лемківщини / Гол. ред. і упор. М.Сополига. – Свидник, 2013. – с.71-73

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео