Останні коментарі

Збройні протистояння на Лемківщині у XV – XVII століттях

Терени Лемківщини часто були місцем збройних сутичок, перш за все між польськими та угорськими військами. Про одну з таких сутичок, що відбулась на Лемківщині – в районі Старого Санчу, Мушини і Бардієва 1410 року згадує польський хроніст Длугош. Прикордонні збройні конфлікти тривали протягом усього XV століття. Загрозливою стала ситуація в часі конфлікту Польщі з угорським королем М.Корвіном 1474 року. Угорські війська захопили тоді райони Жмигорода, Дуклі і Мушини.

Наприкінці XV століття, після смерті короля Угорщини М.Корвіна (1490 р.) поляки намагалися посадити на угорський трон свого претендента. Боротьба за угорський трон точилася між братами Владиславом II Ягелонським та королевичем Яном Альбертом у роках 1490-1492. У зв’язку з цим польське військо пройшло через Бескиди. Тоді на угорському боці Лемківщини біля Бардієва було знищено низку руських сіл – Хмельова, Стебник, Петрова, Цигелка, Вишній Тварожець та інші. Для подальшої долі Угорщини вирішальне значення мала програна битва проти турків під Могачем 1526 року. Угорщину було поділено на три частини. Північно-західна із Закарпаттям відійшла Габсбургам. Середню зайняли турки, включно з містом Буда, яке було ними окуповано аж до 1698 р., а східна частина з Мармарощиною проголосила себе Семигородським князівством під протекторатом Туреччини. Програна угорцями битва під Могачем започаткувала добу тривалих повстань угорської шляхти проти Габсбургів, в яких чималу роль відігравало й релігійне питання. Серед мадярів пануючою релігією був кальвінізм, а Габсбурги були католиками. До цих антигабсбургських повстань, що тривали майже двісті років було втягнено й руське (українське) населення північно-східної Угорщини.

Критичною і дуже небезпечною добою в історії русинів-українців Закарпаття і Лемківщини взагалі було XVII століття. На його початку спалахнула релігійна війна між Габсбургами та протестантськими семигородськими князями С.Бочкаєм та Г.Бетленом, а ареною цих воєн стало Закарпаття.

В середині XVII століття семигородський князь Юрій Ракоцій II розпочав війну з Польщею. Польські війська спустошили північно-східні землі Угорщини, отже – Лемківщину. У 70-ті роки XVII-го століття знову спалахнула війна між угорською шляхтою та австрійським цісарськими військами, дислокованими переважно на Закарпатті. Мадяри під проводом Е.Текелія нападали на австрійців і втягнули в ці криваві сутички місцеве руське населення. Побоюючись репресій з боку австрійців, руське населення добровільно вступало в загони угорських повстанців (куруців). Тим часом, руське населення, що проживало західніше – в жупі Шариш і Спиш, та й угорська шляхта цих районів залишилися вірними цісарю.

Тим часом на північних схилах Бескиду, під впливом національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, розгорнувся селянський збройний опір, очолюваний Косткою Напєрським. Центром повстання був замок Чорштин на Підгаллі. З деяких джерел відомо, що Напєрський готував повстання проти шляхти у великих масштабах. Український історик В.Грабовецький наводить уривок з листа Напєрського, в якому він писав: «Підемо всі під Краків і далі, якщо буде Божа воля, через усю Польщу. Ми маємо міцну угоду з Хмельницьким».

Українські та польські дослідники в основному вважають, що К.Напєрський мав дійсно зв’яєзки з Богданом Хмельницьким. Вони зустрічалися, ймовірно, 1650 року й обговорювали плани повстання. Після повернення від Хмельницького Напєрський розпочав підготовку повстання на Підгаллі.

Окремі факти дають підстави висловити міркування, що гетьман покладав певні надії на підтримку з боку населення Польщі. Згідно з джерелами, ще весною 1649 року туди було направлено емісарів, котрі мали «бунтувати хлопів». На весні 1651 року Хмельницький звернувся із спеціальним універсалом до селян західно-українських земель і Польщі, обіцяючи їм вольності «під час свого панування», ліквідацію панщини й переведення їх лише на сплату чиншу.

Автор Іван Гвать

Джерело: Гвать І. Історичний розвиток Лемківщини до 1918 року // Науковий збірник Музею Української культури у Свиднику. Вип.27. Історія та культура Лемківщини / Гол. ред. і упор. М.Сополига. – Свидник, 2013. – с.70-71

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео