Лист-звернення УПА «До українців Лемківщини, Посяння і Холмщини»

Публікуємо лист-звернення «До українців Лемківщини, Посяння і Холмщини», з яким у березні 1945 року звернулися українські повстанці до місцевого населення із закликом протистояти виселенню у Радянську Україну. Передруковано згідно з оригіналом, що міститься в Електронному архіві Українського визвольного руху.

За Українську Самостійну                                                                                                                                                                Боротьба за державу

Соборну Державу!                                                                                                                                                                              - це боротьба за життя!

ДО УКРАЇНЦІВ!

Лемківщини, Посяння і Холмщини!

Українці! Московсько-більшовицькі імперіалісти, доконавши другого наїзду на українські землі, приступили з властивою собі жорстокістю до нищення Українського Народу, щоби таким чином безкарно заволодіти нашими багатствами, а нас самих, загнавши колгоспне ярмо, перетворити в рабів невільних.Большевицькі душогуби горлають, щоб нас «визволили» з під німецького ярма, але мовчать про те, що вони самі на нас такеж ярмо наложили. Нові окупанти запланували: 1) мобілізацією в Червону Армію знищити боєздатний мужицький елемент; 2) грабіжю контінгентів  оголодити укр. народ і відвернути його від боротьби за самостійне державне життя, а повернути його думки виключно до шлунка; 3) арештами і розстрілами відстрашити нарід від боротьби за Укр. Державу, 4) брехнею, фалшом і облудою затуманити народні маси, відвернути їх від свого Проводу та замаскувати свої справжні хижацькі наміри; 5) фізично знищити провідний революційний актив, який веде і керує визвольною боротьбою укр. народу, – а якщоб їм це все вдалося, тоді вже безкарно загнати брутальною силою загулюкану і перестрашену народну масу в колгоспне ярмо і пити їхню кров до віку.

Одначе в усіх цих бандитських акціях ворог стрінувся з рішучим збройним спротивом укр. народу і цей спротив з кожним днем перетворюється з оборонного в наступальний-офензивний, що на кінець принесе загладу сталінському режімові.

Одною з таких форм нищення укр. народу большевицькими людожерами являється переселення українців із західних окраїн укр. земель, що знайшлися в кордонах т.зв. «демократичної» Польщі, в якій большовики є такими ж самими окупантами, як і на Україні. Отже, немає ні української ні польської самостійних держав, а є лише ті самі большевицькі окупанти на українських і польських землях, які поневолюють український і польський народи. А якщо так виглядає дійсність, то нащо ж тоді переселення, коли по одній і другій стороні штучного кордону така сама окупантська сталінська влада, лише з окремими агентурами?

Ціль очевидна. Большевицькі убивці хочуть способом переселення знищити ок. 1-го міліонна українців, які замешкують цей терен. Хочуть витягнути їх з рідних домівок, пограбувати їхнє майно, а тоді бездомних, безпритульних і голодних бурлак запроторити на тяжкі каторжні роботи, а мущин забрати в Червону армію. Дальша доля одних і других може бути вже кожному відома.

Щоб змусити нарід до переселення червоні гади ведуть забріхану і застрашуючи пропаганду, в якій обіцяють переселенцям готові господарства в т.зв. УССР, звільнення від податків, грошові нагороди ітд. А коли цим способом не осягнути сподіваного успіху, тоді приступити до погроз і терору та штовхнути проти українців польські міліційні банди, які зрадивши свій народ пішли на службу кремлівських кровопивців і почали тероризувати, грабувати, мордувати укр. населення, палити оселі ітд. На це сталінські підлі агенти почали ніби ставати в «обороні» укр. населення і дораджують мовляв, «переселюйтеся до УССР, бо тут вас поляки вимордують», грозять – «виїжджайте з майном, бо пізнійше заберем вас голими» ітп. – ось здемаскована огидна роля червоних мрякобісів.

Тепер послухайте, що оповідають про долю переселених українців з околиць Динова ті, яким вдалося втекти з транспорту: «Повіривши брехливим большевицьким обіцянкам, ми виїхали числом кілька-десяти родин, забравши своє добро, як було сказане в «Оповіщенні». Зараз по приїзді до Львова нас усіх забрали в «баню» (лазня), а все наше добро з вагонів червоні опричники розграбили. Не помогли ні просьби ні плач жінок та дітей, що лишилися нагі і голодні, а червоні відповідали нам одним: «на мєстє усе получітє». Так ми їхали дальше в товарних вагонах, діти і старці тряслися і хорували від зимна та голоду, а навіть були випадки смерти. Так заїхали ми аж до Проскурова (за Збручем). Тут усіх вигнали з вагонів, мущин від 17-50 рр. забрали в армію, жінок і старших на примусові роботи, а дітей повезли невідомо. Розлучали матері з дітьми, мужів з жінками, хорих старців позбавляли опіки. А на плач жінок відповідали, що «Москва слезам нє вєріть». – Неправдою є, що ніби переселенців примішують в Галичині, або в східних укр. землях на господарствах, а лише деяких полишають на згаданих теренах, і то часто, щоб заманити в тенети тих, які ще не переселилися. – Вертаючи  в рідні сторони (після втечі), зустрічали ми переселенців з Лемківщини і Холмщини, їхнє майно большевики вже пограбували і усіх їх стрінула така сама доля».

Ось «опіка» сталінських людоїдів над переселенцями!

Українці! Переселенча акція – це замах кремлівських катів на наше майно і життя. Тому ми мусим відповісти на неї як найсильнішим спротивом, а коли буде потрібно, то навіть збройною самообороною. Непроміняймо чейже своїх рідних теплих хат на сталінські дротяні холодні лагери; не повеземо свойого тяжко запрацьованого хліба і майна на грабіж сталінським опричникам, щоб самим опісля з голоду помирати; не віддамо червоним катам своїх дітей, щоб їх там голодом виморювали, а тих, хто лишуться в живих, виховували на зрадників-яничар. Отже, жодних заяв на переселення не підписуємо, нікуди зі своїх осель не виїжджаємо, а якщо ворог застосовує примус, тоді відповімо усіма засобами самооборони: зброєю, сокирою, косою, кипячою водою ітд. В наших оселях і домах ворог ще найменше може нам щось зробити. Тут ми маємо дах над головою, хліб, знаємо людий і обставини, тому й оборона тут має повні вигляди на успіх.

Кожний українець і українка зобов’язаний подавати укр. повстанцям відомості про донощиків-зрадників, що пішли на службу ворогові. Ворог без них буде безсильний, щоб вести проти нас боротьбу з нутра. На поголовне примусове переселення і транспорт під конвоєм ворог немає сил, бо в нього руки зв’язані війною. Отож несміємо бути легковірними і слабодухими, а мусимо видержати до кінця і не піддатися ворогові.

Українці! В цій боротьбі при Вашому боці стоять і стоятимуть українські революціонери, але це не звільняє кожного українця і українки від обов’язків. – Усіх тих, хто підуть на службу ворогові, що зраджуючи свій народ змінятимуть обряд, які мимо загального спротиву населення через свою трусливість, будуть першими підписувати заяви та виїжджати і тим заломлюватимуть оборонні позиції укр. народу, – будемо строго карати, згідно з революційними законами.

Українці! Московсько-большевицькі імперіялісти вже нахлистуються кровю в цій грабіжницькій війні, з таким самим ворожим укр. народові німецьким імперіялізмом. Сталін чує, що чимраз-то білше загоряється йому земля під ногами: боротьба поневолених народів проти сталінського режіму зростає з кожним днем на силі; між англо-американцями з однієї сторони, а Сталіним з другої сторони, щораз-то більше наближується збройний зудар; Червона армія з кожним кроком на захід слабне, а велика частина її бійців та командирів готова кожної хвилини обернути свою зброю проти Сталіна і його режіму. Отже, Сталінові та його зграї бандитів приходить кінець, тому-то вони так піняться з люті і хочуть терором, кровю і насиллям вдержатися при житті. Але це все не поможе цареві Сталінові, як й не помогло в 1917 році цареві Миколі. Проте ми свідомі, що ворог легко своїх позицій не здасть і в жорстокості не поступиться, отже бій буде затяжний і до цього ми мусим бути приготовані. Але кажемо одверто, що: краще краще жахливий кінець неволі, ніж жахлива неволя без кінця. На всіх укр. землях Українська Повстанча Армія в парі з укр. народом веде завзяту боротьбу проти московсько-большевицьких окупантів. Цією визвольною боротьбою укр. народу керує Український Уряд – Українська Головна Визвольна Рада, яка поставила своїм начальним гаслом здобуття Української Самостійної Соборної Держави.

      Ми боремось за Правду, тому перемога буде по нашій стороні!

     Смерть німецько-большевицьким загарбникам та їх агентам!

     Хай живе Українська Національна Революція!

     Хай живе  Українська Самостійна Соборна Держава!

    Проч поневолення і рабство – Воля народам і людині!

Березень, 1945 р.                                                                                                                                                                    УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ

Прочитай і другому передай!

 Джерело: Електронний архів Українського визвольного руху

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео