Останні коментарі

Ми памятаємо. Дмитро Бедзик (1898-1982)

Бедзик Дмитро (1898-1982)1 листопада 1898 року у с.Вільхівці Сяніцького повіту (тепер – Республіка Польща) народився Дмитро БЕДЗИК (1898-1982) – український письменник. Член Спілки письменників України.

Народився у бідній селянській родині. Навчався в гімназії Бучача (або ремісничо-будівничій школі при монастирі оо. Василіян). У 1915 р. при відступі російських військ з Галичини разом з ешелоном біженців потрапив до Росії, назавжди розлучившись з рідною домівкою. У 1919 р. закінчив Гнідинське сільсько-господарське училище, у 1926 р. - філологічний факультет Харківського інституту народної освіти. Працював агрономом, учителем, журналістом.

У роки німецько-радянської війни - спецкор газети «Радянська Україна», з 1944 р. - директор Корсунь-Шевченківського музею військової слави.

Друкуватися почав з 1924 року. У творах передвоєнного періоду «Люди! Чуєте?» (1924), «Шахтарі» (1924), «Крик землі», «Хто кого» (1927), «Арсенальці» зображено пафос революції, класову боротьбу в Україні в перші роки Радянської влади. Учинкам радянських людей у війні присвячено роман «Дніпро горить». Великі зрушення в колгоспному селі, трудові будні українських селян, їх духовне зростання показано в романі «Хлібороби».

Автор оповідань «До сонця» (1926), «Уланський горець» (1932), «Кров за кров» (1941), «Корсунь-Шевченківське побоїще» (1944), «Плем’я нескоримих» (1949), романів і повістей «Студені води» (1930, 1968), «У творчі будні» (1931), «Дніпро горить» (1948), «Оповідання про Олега Кошового» (1950), «Серце мого друга» (1964), трилогії «Украдені гори», «Сполох» (1983).

Значну увагу присвятив рідній Лемківщині. У 1971 р. відвідав Бучач, Монастириська, Тернопіль, село Велеснів, збираючи матеріяли для написання трилогії «Украдені гори»: «Украдені гори» (1969) – про події перед Першою світовою війною та на початку війни; «Підземні громи» (1971) – про події 1915-1917 рр., що відбувалися одночасно і на Лемківщині, і на Східній Україні; «За хмарами зорі» (1972) – про події 1917-1919 рр. на Лемківщині, в Києві, Петрограді.

Жив у Києві, де помер і похований 27 листопада 1982 року.

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

2 коментарі до Ми памятаємо. Дмитро Бедзик (1898-1982)

  • Марія Мельник висловився:

    Моя мама Бедзик Марія Степанівна(покійна),вона переселенка з с.Вільхівці Сяноцького повіту .Вона мені розказувала дуже багато про своє село,про своїх односельчан ,вона дуже тужила за своєю Батьківщиною.А також вона мені розказувала,що ш.Дмитро Бедзик був її родич,вона мені порадила прочитати книжку “Украдені гори”,коли я прочитала цю книжку , то я багато дізналася про мамине село ,бо мама мені говорила ,що в цій книжці написано всю правду про село ,про її жителів.Жаль ,що я особисто не була знайома із ш.Дмитром Бедзиком,адже він мені також був родичем.Можливо хтось пам’ятає мою маму ,можливо хтось із Бедзиків хотів би поспілкуватися зі мною .Я би була всім дуже вдячна.Дякую.

  • Марія Мельник висловився:

    Всім ,хто хоче зі мною спілкуватися ,прошу писати мені на мою ел .адресу

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео