Тирс Венгринович – митець з роду священиків

Тирс Венгринович. З архіву сім’ї Венгриновичів

Тирс Венгринович. З архіву сім’ї Венгриновичів

Він був істинним художником, не тільки тому що отримав диплом Академії мистецтв, а й передусім - бо справді мав талант. Попри те, що походив зі священицької родини, він не продовжив традиції. Працьовитий, скромний, відкритий для людей і світу – таким був Тирс Венгринович.

Можливо, варто було б написати Тирсус, бо саме під таким іменем його знали, але близькі ніколи не користувалися такою офіційною версією. Справа в тому, що «Тирсус» – це результат того, що чиновник, який оформлював посвідчення особи, не знав латини: він, прочитавши у метриці, виписаній у церкві, запис «Тирсус», бездумно скопіював його. Однак Венгринович був Тирсом. Тирсом, братом Оріона, пізніше – батьком Олімпія і Діоміра, дядьком Созонта, Софонії, Осії і Минодора…

– Ці імена – це своєрідна родинна традиція Венгриновичів – візантійсько-руська, – пояснювала кілька років тому вдова художника Софія (померла 2011 р.) – Її продовжив наш син Олімпій, який назвав свого первістка Ніконом.

Ця традиція почалася з Тирса і його брата, раніше такого дивацтва в сім’ї не було. Батько братів, Стефан, уніатський священнослужитель, був сином Володимира, також священика, який у свою чергу був сином Філарета.

Як заведено говорити серед Венгриновичів, початок роду поклав… англієць, художник, який під час шведських воєн опинився на польських землях. Однак про нього нічого не відомо. Перші підтверджені відомості – про Філарета. Він був професійним скарбником у маєтках, зокрема в Сяноці, Півничній, Перемишлі, Дзвинячі-Горішньому над Сяном і Дидьовій; певний період під час будівництва залізничного тунелю в Лупкові він працював наглядачем за кіньми, якими вивозили землю і каміння.

Його син Володимир, який народився 1867 р. у Дзвинячі, вибрав шлях священства. Він здобув освіту в Перемишлі та Львові, 1891 р. прийняв духовний сан. Проводив душпастирську діяльність у Кривому поблизу Тісни, Опарівці, Хижинці, Наконечному, Тарнаві-Нижній і Вановицях біля Самбора, де він і помер 1947 р. Був інтернований 1919 р. в таборі у Домб’ї біля Кракова.

Нащадок Володимира Стефан народився 1897 р. в Хижинці. Закінчивши Львівську духовну семінарію, він став добровольцем Української галицької армії, пізніше головним чином працював греко-католицьким законовчителем: спочатку в гімназії в Дрогобичі, пізніше – в Сяноці. В останньому він долучився до створення музею товариства «Лемківщина» (співзасновником якого був також Володимир) і брав активну участь у розвитку духовного життя українського суспільства. Він також був активістом «Пласту». Під час війни служив шкільним інспектором у Сяноці і священиком у дивізії «Галичина», за що після вторгнення радянських військ Стефан заплатив виселенням із Сянока в Самбір, а потім (на цей раз за відмову прийняти православ’я) до Хабарівського краю в Сибір. Там 1954 р. у селі Джонка він помер.

Тирс народився 24 вересня 1924 р. у Дрогобичі, виховувався в Сяноці. Коли в нього проявився художній талант, батько відвів його до свого друга, вчителя малювання в гімназії Лева Ґеца. Він – відомий після війни професор Академії мистецтв у Кракові – давав Тирсові перші уроки і розгледів його талант; крім цього, в майбутньому він підтримував студента Тирса і, зрештою, подарував йому свою дружбу.

Типова графіка художника

Типова графіка художника

Під час війни Тирс навчався в українській гімназії у Ярославі. Він 1942 р. здобув перше досягнення в малярстві: його роботи прийняли на виставку у Львові. Після закінчення навчання 1944 р. Тирса відправили на примусові роботи. Його прийняли в будівельну компанію, де аж до кінця війни він копав протитанкові рови побіля Ченстохови, коло Кракова і в Чехії. Отримавши свободу, він попрямував на захід: з того шляху його завернули радянські танкісти.

Іноді пішки, іноді випадковими транспортними засобами він прибув у своє рідне місто Сянік, але не залишився там надовго. Батька переселили, мати (Софія, уродженка Опарівки) вирішила супроводжувати його на засланні. Брата теж не було, пізніше він дав про себе знати з Австралії. Тому, взявши участь у першій повоєнній художній виставці, Тирс відправився до Кракова.

– Через українське походження й українську освіту в чоловіка були проблеми, – розповіла Софія Венгринович. – На щастя, в Академії мистецтв був Ґец. Він допоміг чоловікові зі вступом на навчання. Пізніше в його підтримці не було потреби, бо Тирс і сам чудово справлявся.

Автор Вальдемар Балда

Джерело: Наше слово №18 від 4 травня 2014 року

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео