«Бандерівці, націоналісти і фашисти» ? 67 років життя з клеймом

28 квітня 1947 року ? це чорна сторінка в післявоєнній історії української меншини в Польщі. Цього дня збройні сили Польської Народної Республіки, як сказано в одному з тогочасних документів, взялися до «остаточного вирішення українського питання» в Польщі. Приблизно 20 тисяч солдатів, офіцерів і міліціонерів Управління безпеки почали Акцію «Вісла», метою якої було не тільки ліквідувати українське підпілля, застосовуючи колективну відповідальність, а й, перш за все, виселити все українське населення і польсько-українські сім’ї, незалежно від їхнього ставлення до нової польської держави.

Акція «Вісла» – депортовані люди, згромаджені на залізничній станції. Джерело: І. Ha?agida, Warszawa 2008, s. 652

Акція «Вісла» – депортовані люди, згромаджені на залізничній станції. Джерело: І. Ha?agida, Warszawa 2008, s. 652

Загалом депортовано 150 тисяч людей, і майже всіх – за три місяці реалізації Акції «Вісла». Майже чотири тисячі осіб пройшли через табори в Явожні, де внаслідок тортур, каторги, недоїдання і хвороб утратили життя принаймні 162 невинні людини. Невинні, бо факт їхньої співпраці з Українською повстанською армією – недоведений, зрештою, не була доведена й вина більшості ув’язнених у таборі українців. У демократичній Польщі лише 1998 р. встановили пам’ятник усім жертвам табору на місці спочинку українців. Меморіал відкрили президенти Польщі Александер Квасневський та України Леонід Кучма. Результатом чотирнадцяти років зусиль української сторони стало призначення польським урядом 2004 р. спеціальних пенсій для тих кількасот колишніх в’язнів Центрального табору праці, які ще живі. Як установила 1995 р. Воєвідська прокуратура в Катовицях, проти ув’язнених там українців «скоєно злочини проти людства». Призначивши ці пенсії, польська влада побічно визнала невинність цих людей.

На жаль, українці, депортовані та розсіяні по західних і північних землях Польщі, ще не повністю очистили свою репутацію від клейма «бандерівців, націоналістів і фашистів». Сьогодні в умовах аґресії Російської Федерації проти України ці окреслення набирають осмисленого значення. Так російська пропаґанда називає людей, які хочуть жити у вільній, суверенній Україні. Коротше кажучи, за цією пропаґандою кожен україномовний і навіть російськомовний українець, який виступає за суверенну і цілісну Україну, це «бандерівець, націоналіст і фашист».

Вочевидь, російська пропаґанда – наслідниця комуністичної радянської і польської пропаґанди, коли до українців і їхнього бажання зберегти свою національну ідентичність, не говорячи вже про мрії про незалежну Україну, ставилися з презирством. За це можна було отримати найсуворіше покарання. Так було і в повоєнній Польщі, коли антиукраїнська комуністична пропаґанда представляла українців як «бандерівців, націоналістів і фашистів». Демонструвалися фільми, виходили книжки і статті, у яких українців показували в темному світлі, у ролі злих героїв. Тому й не дивно, що польське суспільство, виховане на цій пропаґанді, почало неприязно ставитися до українців, переселених унаслідок Акції «Вісла».

Метою було залякати українців, щоб вони почали приховувати свою національність і в кінцевому результаті швидше виродилися в Польщі. І з цієї причини також була введена адміністративна заборона називати себе українцями. Це було прямо вказане в інструкції від листопада 1947 р.: «Основна мета переселення поселенців „W” є їх асиміляція в новому польському середовищі, треба докласти всіх зусиль для досягнення цього. Не використовувати щодо цих поселенців визначення „український”». Просто українців як національної меншини мало не бути. Саме тому наказано поселяти їх окремо і далеко від інших представників української інтеліґенції. Переселенці з ярликом «бандерівці, націоналісти і фашисти» зіткнулися з неприязню та навіть ворожістю з боку сусідів-поляків. Особлива ворожнеча була між ними і поляками, які постраждали від рук Української повстанської армії, зокрема на Волині та у Східній Галичині.

Відповідальність за цю беззмістовну різанину поляків українськими націоналістами лягла на плечі українських переселенців, попри те, що вони не мали нічого спільного з тими вбивствами, інколи навіть не знали про них. Часто вони дізнавалися про це від своїх сусідів-поляків, що викликало в них здивування, а деколи й підозри в брехні. Українці були впевнені, що УПА рятувала їх від польських нападів і депортації. З часом виявилося, що розповіді поляків – це правда, що поляки також ставали жертвами українсько-польського конфлікту, що українці теж їх жахливо кривдили. Однак те, що українці зрозуміли й визнали це, не викликало засудження Акції «Вісла» польською владою і більшістю польського суспільства. Досі панує думка, що депортація невинних українців, яку 1990 р. у спеціальній резолюції засудив Сенат Польщі, є наслідком ліквідації УПА, яка продовжувала б убивати поляків. Українців усіх ставлять в один ряд з націоналістами, і на всіх без винятку покладають відповідальність за заподіяну полякам кривду. Вимальовується залежність: поляки засудять і перепросять за Акцію «Вісла», якщо Україна попросить вибачення перед поляками і засудить УПА. Таким чином, українці в Польщі стали заручниками міждержавних польсько-українських відносин щодо оцінки польсько-українського конфлікту в часи війни і післявоєнний період. І навіть заява президента А. Квасневського не надто вплинула на ситуацію: «За ці роки утвердилося переконання, що Акція „Вісла” була прямим наслідком українських убивств на Волині. Пролита польська кров нібито повинна була дати народній владі моральне виправдання для своїх дій проти українців у Польщі. Але таке міркування є не лише неправильним, а й етично неприйнятним». Він зазначив, що «з погляду цілісності польської держави можна зрозуміти військові дії проти українських партизанів, які прагнули врізати територію Польщі. Однак це не може служити виправданням для жорстокої пацифікації українських сіл, і тим паче для насильницького переселення понад ста тисяч цивільних осіб, навіть у тих реґіонах, де Українська повстанська армія користувалася невеликою підтримкою населення, або ж у ті часи вже не діяла. Акція «Вісла» і бездушні вчинки влади щодо українського населення повинні бути однозначно засуджені». І додав: «Від імені Республіки Польщі я хотів би висловити співчуття тим, хто постраждав у результаті ганебних дій». Це був і є важливий крок на шляху засудження Акції «Вісла». Також президент Польщі Лех Качинський 2007 р. у спеціальній заяві щодо Акції «Вісла» зазначив, що Акція суперечила основним правам людини. Співчуття всім жертвам висловив президент Л. Кучма під час відзначення 60-ї річниці різанини на Волині. «Ми перепрошуємо і просимо вибачення», – висловили свою позицію Греко-католицька і Римо-католицька церкви, Об’єднання українців у Польщі і багато людей по обидві сторони польсько-українського кордону. На жаль, ці жести, попри їхнє велике значення, не впливають на зміну позиції більшості депутатів Сейму РП, щоб засудити Акцію «Вісла» й урешті-решт зняти з польських громадян української національності ярлик «бандерівців, націоналістів і фашистів». Можливо, сьогодні, коли ми зрозуміли, що «друзів пізнаємо в біді», коли Польща і поляки підтримують Україну, її суверенітет і територіальну цілісність, відбудеться посилене польсько-українське взаємне зближення і як наслідок – перегляд політики пам’яті й переоцінка трагічних сторінок в історії польсько-українських відносин. Будемо сподіватися, що засудження вбивства поляків та Акції «Вісла» відбудеться не лише в ім’я добросусідських відносин, а насамперед – за покликом серця. Час сприяє цьому. Не змарнуймо цей шанс, щоб молоде покоління поляків та українців жило у згоді, й історичні події не стали зброєю в руках противника для розпалювання ворожнечі між ними.

Автор Роман Дрозд

Джерело: Наше слово №17 від 27 квітня 2014 року

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео