Ми пам’ятаємо. Августин Волошин

Волошин Августин

Сьогодні відзначаємо 140 років від народження Августина Волошина (1874-1945) - український політичний, культурний, релігійний діяч, греко-католицький священик, прем’єр-міністр та президент автономного уряду Карпатської України, Герой України (посмертно). Попри те, що о.Августин не мали лемківського коріння, проте як український духівник, політичний та громадський діяч зробив великий внесок для спільної справи.

Августин Волошин народився 17 березня 1874 року в селі Келечин на Закарпатті у сім’ї сільського священика. Освіту здобув у семінарії та у Вищій педагогічній школі у Будапешті, після чого брав активну участь у культурному русі краю. Працював директором вчительської семінарії в Ужгороді (1917-1938).

Заснував та очолював Народно-християнську партію (1923-1939), від якої обирався послом до чехословацького парламенту (1925-1929). Був провідним діячем Учительської Громади Підкарпатської Руси (1929-1939), яка була створена на противагу москвофільського Учительского Товарищества Подкарпатской Руси.

Призначений прем’єр-міністром автономного уряду Карпатської України (1938), а 15 березня 1939 року став президентом цієї держави.

Протягом 1899-1944 років написав і видав понад 40 підручники та посібники з різноманітних дисциплін. Був редактором єдиної в Угорщині української газети «Наука»; за часів Чехословаччини (1920-1938) виходила під назвою «Свобода», а з 1938 року перетворилась на загально-український щоденник «Нова Свобода». Реда­гував релігійний журн. «Благовісник» (1922-1938). Іні­ціатор заснування на Закарпатті товариства «Просві­та» (1919) та «Учительської громади» (1929), які проіснували до окупації Закарпаття Угорщи­ною в березні 1939 року.

Автор посібника «Методична грама­тика карпато-руського языка для низших клас народных школ» (1901, 1919 та 1923), що повністю базується на народному мовленні підкарпатських українців, «Практична граматика малоруської (рутенської) мови», що була видана угорською мовою в Ужго­роді (1907), в якій обстоює окремішність української мови, «Читанка для руської молоде­жи» (1920-і роки), а в брошурі «О пись­менном языц? подкарпатских русинов» (1921) веде полеміку з І. Гусьнаєм, який заперечував існування української мови і вва­жав, що літературною мовою на Закарпатті має бути ро­сійська.

Активно боровся проти нама­гань угорської влади на початку 20 ст. замінити на Закарпатті і Пряшівщині кирилицю угорською гра­фікою.

Під час окупації краю Угорщиною емігрував разом з урядом за кордон і поселився у Празі. У травні 1945 року був заарештований радянськими спецслужбами. Помер у Бутирській в’язниці у Москві 19 липня 1945 року.

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео