Останні коментарі

Лемківський павук

Лемківський павукТрадиційним атрибутом Різдва на Лемківщині був декоративний «павук», який мав глибокий сакраментальний зміст, а також декоративне значення. “Павук” відображає дохристиянські уявлення про створення світу, організацію простору,  світу як образу космосу-всесвіту. Павук із соломи вішали посеред хати, чіпляючи до створи стелі.

Солома свіжа, лискуча, в місцях з’єднань прикрашена маленькими квіточками з «гофронового» кольорового паперу. Траплялось, що павуки робили із тонких дерев’яних прутиків чи дроту. А в місцях з’єднань чіпляли не паперові квіти, а магазинні ялинкові свічечки на прищіпках і підвіщували скляні ялинкові кульки.

Можливо, що традиція прикрашати хижу до Різдва солом’яним павуком на Лемківщині, як і в інших регіонах України, походить від легенди-оповіді, яка з давніх віків дійшла до нашого часу. Легенда оповідає: «Коли Марія Божа з Йосифом та Ісусиком на руках втікали від Іродових воїнів, то, почувши їхнє наближення, сховались у печеру. Павук миттєво заснував вхід до печери павутинням. Коли над’їхали воїни, заглянули, що таке густе сплетіння павутини, зрозуміли, що тут не тільки не могли зайти люди, а й комаха залетіти, отже, помчалися далі. І Свята Родина була врятована».

Цю легенду, однак з деякими змінами, можна почути на Лемківщині. Свята Родина сховалась під дерево, яке щільно прикрило їх своїм віттям, а павук обволік дерево довкола густою павутиною. З того часу те дерево, ялинки, ніколи не втрачають своєї краси – вічно зелене, а павука за те його добродійство не можна вбивати.

Солом’яний павук і ялинка -  символ і атрибут Різдва, безцінна пам’ятка про подію, що відтворюють той далекий час.

Серед прикрас, якими прибиралась лемківська світлиця до Різдва, були також вироби із соломи, встромлені у картоплю чи буряк, довгий житній колос, до якого воском кріпилися квітки із кольорового паперу тощо.

У Завадці Морохівській образи були завішані під самою стелею: прибивались такі ніби шухлядки з вузьких дощок і образи однакового розміру запихались щільно один до одного кругом світлиці, по чотирьох стінах. Вже самі ті образи творили у світлиці не те що урочистість, а домашній храм Божий.

 Вперше ялинки появились у східній Лемківщині у міжвоєнний період. Там найскоріше люди поїхали на заробітки до Америки, де побутував цей звичай і звідки частково пішли ті традиційні впливи. Газета «Наш Лемко» за 1939 рік зазначає, що «карпатоукраїнське населення не знає зовсім ялинок на Різдво, хоч само живе між лісами». У центральній частині Лемківщини ялинки до Другої світової війни не були відомі. Зрештою, за свідченням респондентів, люди їх шкодували зрубувати, бо надзвичайної краси. Це була традиція «панська»: ялинки траплялись тільки у дяка, священика чи багатших господарів. Зокрема, уродженки с.Ратнавиці згадують, що, відколи пам’ятають, у їхній хаті (батько був сільським солтисом) завжди на Різдво ялинка була, прикрашена крученими свічечками і ангеликами з паперу. Зверху донизу була прибрана блискучим дощиком. Ставилася ялинка і в церквах. Серед ялинкових прикрас були яблука, горіхи, кульки з кольорового чи блискучого паперу, також різноманітні тістечка домашнього виробу: зірочки, сонечка, місяці, кульки, квадратики тощо.

Найперше «єличка», «яличка» завішували на гаку, вбитому в трам, верхівкою доверху. Після Другої світової війни усталився звичай ставити ялинки на долівці. Вішали на ялинки ланцюжки зі соломи і кольорового паперу, яблука, цукерки і скляні прикраси (баньки), вироби з паперу тощо.

Різдво на Лемківщині: фольклорно-етнографічний збірник / Автор-упорядник М.Ю.Горбаль. – Львів: Піраміда, 2004. – 216 с.

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео