Останні коментарі

95 років від часу возз’єднання Лемківщини з Україною

4 листопада ми відзначили 95-річчя з часу проголошення Команчанської або Східно-Лемківської Республіки – перша в українській історії декларація возз’єднання Лемківщини з Україною. Це акт історичної справедливості, який тривав не повних три місяці.

Поразка Австро-Угорської імперії  в Першій світовій війні сприяла посиленню настроїв за національне самовизначення українців та створення самостійної української держави. Проголошення 1 листопада 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) мало великий вплив на посилення національно-визвольної боротьби на Лемківщині. Українська Національна Рада виступила з програмою, в якій проголошувалось: «Вся українська область в Австро-Угорщині, зокрема Східна Галичина з граничною лінією Сяну і влученім Лемківщини, Північно-Західної Буковини з містами Чернівці, Сторожинець, Серет і українське пасмо Північно-Східної Угорщини становлять єдине українське територіальне ціле».

Українське населення Лемківщини не мало таких досвідчених діячів, як у Галичині чи Наддніпрянщині, але не задовольнялось пасивною позицією. У зв’язку з тим, що в Сяніку неможливо було заснувати повітову УН Раду, оскільки там було розквартироване польське військо, було вирішено про створення Ради Сяноцького повіту у Вислоку, яка стала центром національно-визвольної боротьби у Східній Лемківщині.

Завдяки активній діяльності пароха с. Вислоку Нижнього о.Михайла Теслі, вчителя Гриця Судомира     4 листопада 1918 року у Вислоку Нижньому було скликано збори представників близько 30 сусідніх лемківських громад. На зборах було зачитано відозву-прокламацію про створення ЗУНР і було одностайно підтримано пропозицію про організацію Сяніцької повітової української Ради у Вислоку Великому, головою якої було обрано місцевого греко-католицького пароха о.Пантелеймона Шпильку. Таким чином постала Східно-Лемківська, Вислоцька або Команчанська (за місце останнього бою) Республіка.

Дещо інша ситуація склалася в західній та південній Лемківщині. З огляду на обставини, що склалися, політичний провід на місцях у свої руки взяли лемки-москофіли. 5 грудня 1918 року у Фльоринці було скликано віче, в якому взяли участь лише діячі москвофільського руху та їхні прихильники. На ньому було проголошено створення Західно-Лемківської, Лемко-Русинської або Фльоринської Республіки. Було обрано Руську Раду та Руський Уряд на чолі з президентом Ярославом Качмариком та міністром внутрішніх справ о.Дмитром Хиляком. Цей уряд координував політичний рух на Західній Лемківщині, керував Руськими Радами, які були об’єднанні у Верховний Лемківський Союз у Горлицях.

На перших порах Західно-Лемківська Республіка налагодила дружні відносини з повітовим Комісаріатом ЗУНР. Тим часом на Південній Лемківщині (сьогодні у складі Словаччини) 8 листопада у м.Стара Любовня було засновано Руську Народну Раду, яка перша на Закарпатті проголосила тезу про возз’єднання краю з Україною. Проте вже на спільному засіданні Верховного Лемківського Союзу та Пряшівської Народної Ради в Горлицях 6 грудня 1918 року було ухвалено меморандум, у якому йшлося про повну солідарність з великою Російською державою та проголошено про приєднання до більшовицької Росії.

Однак з приєднанням до «Великої Росії» нічого не вийшло. Тоді виникла ідея приєднатись до новоствореної Чехо-Словаччини (ЧСР) або створити автономію у Бескидах. 23 січня 1919 року, коли Східно-Лемківська Республіка впала під натиском польських військ делегація Руської Ради вела переговори з військовою владою в Кошицях щодо приєднання території між річками Сян та Попрад і залізницею Новий Санч – Сянік до Чехо-Словаччини. У травні 1919 року представники Ради вручили президентові ЧСР Томашу Масарику прохання про прилучення Галицької Лемківщини до Чехо-Словацької Республіки. Проте уряд у Празі відхилив прохання не бажаючи вступати у конфлікт з Польщею.

Поки діяльність Західно-Лемківскої Республіки була спрямована на сепарацію від українців, польський уряд не чинив перепон у самоврядуванні. Колиж розгорнувся рух за приєднання до Чехо-Словаччини, ставлення польської влади різко змінилося. Під натиском режиму та польських військ у середині 1920 року Західно-Лемківська Республіка також припинила своє існування, проіснувавши шістнадцять місяців.

Слід зазначити, що події створення Східно-Лемківської та Західно-Лемківської республік були яскравим відображенням боротьби за національне визволення Лемківщини. Національно-визвольні змагання лемків 1918-1919 років були скеровані передусім проти польського панування. Відмінним було те, що провідники Республік стояли на різних політичних позиціях, що було зумовлено обставинами суспільно-політичного розвитку. Одні відчували себе органічною частиною України, тоді як інші так і не зуміли визначитись із баченням свого майбутнього.

Події національно-визвольної боротьби на Лемківщині у період Національній Революції на сьогодні достатньо детально досліджені, зокрема етапу утворення лемківських республік. Більш детально про історію Східно-Лемківської та Західно-Лемківської Республік можна прочитати у цій короткій бібліографічній підбірці:

  1. Коковський Ф. Лемківські республіки в 1918-1919 роках // Історичний календар-альманах Червоної Калини на 1935 рік. – Львів, 1934. – с.115-117
  2.  Криницький С. ЗУНР і Лемківщина // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів: Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, 2000. – Вип.6. – с.310-312
  3. Лемківські республіки 1918-1919 рр. // Лемківщина: земля, люди, історія, культура. Т.1 / Ред. Б.О.Струмінський. – Нью-Йорк – Париж, 1988. – с.179-200
  4. Литвин М. Історія ЗУНР. – Львів: Олір, 1995. – с.39-43
  5. Ольшанський Тадеуш А. Команчанська республіка. Невідома сторінка українського визвольного прориву – листопад 1918 – січень 1919 // Аннали Лемківщини. Ч.5 / Ред. І.Гвозда. – Нью-Йорк: Фундація Дослідження Лемківщини, 1993. – с.58-69
  6. Турчак О. Талергофська трагедія. Лемківські республіки 1918-1920 рр. // Лемківщина: Історикоетнографічне дослідження у 2-х томах. Т.1: Матеріальна культура. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. – с.101-104
  7. Шпилька П. Визвольні змагання Східної Лемківщини в 1918 році // Аннали Лемківщини. Ч.5 / Ред. І.Гвозда. – Нью-Йорк: Фундація Дослідження Лемківщини, 1993. – с.70-93
  8. Wojna swiatowa I republiki lemkowskie / Moklak J. Lemkowszczyzna w Drugiej Rzeczypospolitej. Zagadnienia polityczne i wyznaniowe. – Krakow: Historia Jagellonica, 1997. – s.33-43

Підготував Тарас Радь

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео