Останні коментарі

День вшанування пам’яті поета Богдана Ігоря Антонича (76 річниця від дня смерті)

Липнева днина, сонце світить.

Бджолиний гул лунає скрізь.

Невже природа не помітить,

В очах поета – море сліз.

Згасала свічка на чернетці,

Піднялась вверх душа співця.

А все несказане у серці

Навік спинила хвиля ця.

Тихесенько простивсь з землею,

Й летів до неба князь весни.

У дім – що там десь, за зорею,

Щоб оселитись навіки.

          

…6 липня 1937 року 10.30 – нестало відомого українського поета Богдана-Ігоря Антонича. У розквіті сил, проживши 28 років, відійшов “співець природи” у “дім за зорею”.

Богдану-Ігорю зробили операцію на апендицит. Точної дати операції ніде не вказано. Газета “Діло”,1937р. у некролозі подає, що операцію на сліпу кишку зробили у половині червня. Зі спогадів поетових друзів нам відомо, що операція пройшла вдало, бо Антонич, потрапивши до санаторію, відразу береться до праці над лібретто до опери “Довбуш”. Про це згадує і його наречена Ольга Олійник: “вже в санаторії робить останні поправки [в лібретто]. Скінчив тільки дві дії, а третю мав писати в дома на вакаціях. Вірив, що буде жити. Нікому й на думку не приходило, що може бути інакше” [ВРК, с.368]. Але тут ще одна недуга – пневмонія. Сучасники поета мали різні припущення звідки взялась ця хвороба: одні згадували, що це ускладнення після операції, інші – що Богдана-Ігоря зачепив перетяг. Точної відповіді немає й досі. Дуже цікавий факт подає у своїй книзі “Знане і незнане про Антонича” Ігор Калинець. Він знайшов у міському архіві у Львові книгу, де є запис смерті Антонича. “Книга з фонду “Церква св. Юра. Смерть з 1921-1939., №206, книга 2, с.277.” – є запис, що помер Богдан Ігор Антонич, магістер філософії, поет, син Василя і Ольги, родом з Новиці, вільний, католик, мужчина, а там, де недуга – стоїть прочерк. Чому так? Калинець пише, що це виняток серед записів у книзі смертей, ніде більше не зустрічається прочерк у рядку “недуга”.  Зараз можна тільки здогадуватись про те, що рідні чи близькі поета не могли ствердити від якої хвороби помер Богдан Ігор.

Добрий друг Антонича Святослав Гординський підсумував у 1967р. життєву дорогу поета: “Антонич рано зійшов зі світу на 28 році життя, жертва різних зкомплікованих недуг, на які тодішня  медицина не мала ліку” (С. Гординський. На переломі епох. – Л:Світ, 2004. – С.228)

…6 липня 2013р. 13.00, могила Богдана Ігоря Антонича на Янівському кладовищі. Сумна дата зібрала чимало людей: поета І. Калинець, поетесу М. Людкевич, товариство «Лемківщина» на чолі з головою С. Майковичем, працівників Музею-садиби родини Антоничів, учнів Бортятинської школи та людей, які люблять поезію Антонича. Розпочалося вшанування пам’яті поета панахидою, яку відправив отець-лемко Анатолій Дуда. Бортятинські діти склали поетичний вінок своєму улюбленому поету Богдану Ігорю та запалили свічки на могилі. Потім слово  Ігор Калинець, який розповів про пошуки могили поета, про те, як біля Богдана Ігоря виявився похований його дядько Володимир Волошинович. Отець Анатолій подякував усім за пам’ять про великого поета, запросив усіх на празник до Лемківської церкви Ольги та Володимира. Лемківське товариство заспівало пісню Б.Лепкого «Чуєш брате…». Вкінці усі щиро помолилися за душу Богдана Ігоря Антонича та заспівали «Вічная пам’ять».

А  далі  працівники музею, бортятинські діти та Марія Людкевич зі своїм чоловіком п.Орестом вирушили на зустріч  з поетом Романом Лубківським. Поетична зустріч відбулася у с.Рокитне вдома у п.Романа. бортятинські діти, які займаються у літературній студії «Друзі Антонича», яка діє при Музеї-садибі родини Антоничів мали змогу повчитися у відомих поетів.   Марія Людкевич  давала настанови молоді і зазначила, що для поета дуже важливим є спостерігати і записувати свої спостереження. Діти читали поетам свої вірші, отримували за це словесні оцінки, і вручили Марії Людкевич  власні поезії, які вона обіцяла опублікувати у газеті «Галицьке юнацтво».    Роман Мар’янович вручив усім пам’ятку про зустріч у Рокитному, і пригостив усіх смачнющим борщем та мачкою.

Втомлені та безмежно щасливі музейники Антонича та бортятинські діти повернулися додому.

Завідувач музею-садиби родини Антоничів Ольга Дядинчук

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео