Останні коментарі

Лемкиня “Тетяна”. Частина 1.

Продовжуючи знайомство з матеріалами електронного архіву Українського визвольного руху присвячених лемкам, знову згадуємо збірку документів Миколи Лебедя.  Поряд з вже згадуваним в попередній статті “Лемки та український визвольний рух” документом, а саме спогадами присвяченими лемкині Тетяні, що брала участь у визвольній боротьбі ОУН-УПА на теренах Лемківщини, знаходимо в документах архіву і інший документ писвячений біографії Тетяни. Зважаючи на незначні розбіжності в описі біографії в обидвох вищезгаданих документах (1925 чи 1924 рік народження) (с. Стежниця біля Балигорода чи Стебниця біля Балигороду), бачимо, що йдеться про ту ж саму особу. “Тетяна” була машиністкою “Хріна” (Степана Стебальського) Штаб ТВ-24 “Маківка”. Насправді її звали Анна Вишневецька (за матеріалами електронного архіву) (Черешньовська (за даними Петра Содоля і Зенона Шандровича).

Про Тетяну згадує і Зенон Шандрович у “Боях за волю України” (“Помста за рани серця”). Саме Тетяною надруковані, довершені і передані за кордон “Спомини чотового Островерха: хроніка Тактичних відтинків УПА “Лемко” і “Маківка” 1944-1948”, що надруковані у Мюнхені, у видавництві “До зброї” у 1953 році.   Спомини  Олекси Конопадського (чот. Островерха), також лемка з с. Глудно, що бідя містечка Динова, починаються її передмовою.

Зенон Шандрович вказує, що більш подрібно про неї можна дізнатися, прочитавши книжку “Стежниця” (написану Михайлом Шпаком, який знав її, бо сам родом із села Стежниця), книжку “Лемківщина в огні” Марїї Остромири (яка також її добре знала), та вже згадані “Спомини чотового Островерха” видані в Мюнхені.

Добру характеристику Тетяні подає і командир “Хрін” в своїх спогадах. Екземпляр споминів командира С. Хрена, що їх отримала редакція „До Зброї” від Закордонного Представництва УГВР, як зазначено у вступі Мюнхенського видання “Зимою в бункері”, також переписані зимою 1948/49 рр. в повстанському бункері Тетяною.

Отже, саме завдяки Тетяні, що здобувши відповідну освіту і навики могла друкувати машинописні тексти, її волі та працездатності дійшли і до нас спогади повстанців. Тож можемо відчути сьогодні, читаючи, думки та настрої тих років.

Аналізуючи передмову Тетяни до “Споминів чотового Островерха” бачимо наскільки важкою і кропіткою була  в той час робота по створенню рукопису, та яку роль відігравала сама Тетяна у повставанні даного тексту.

“Одного дня наші кур’єри ст. віст. Гайовий і віст. Граната принесли пошту із зв’язкової лінії. Між записками – “штафетами” був один пакет, адресований на моє ім’я. В цьому пакеті п’ять зшитків споминів Островерха і записка до мене такого змісту “Друже Тетяно! Восени минулого року Ви намовили мене списати спомини про мою участь у боротьбі УПА. Посилаю Вам п’ять зшитків. Прочитайте, виправте, бо ви знаєте, яка в мене освіта і передайте командирові. Рукопис дещо замазаний, бо під час облав і алярмів я був змушений закопувати мої спомини в землю, щоб вони не попали до рук ворога, коли б я загинув. Щиро вітаю. Островерх.”

Я почала листкувати сторінку за сторінкою спомини Островерха. Вони видалися мені цікавими і вартісними, якщо йшлося про їх документальний зміст. Але їх оформлення мало більше характер диспозиції до споминів: відсутність докладних описів боїв, брак точних дат, характеристик поодиноких осіб, особистих переживань і спостережень автора.

Мені нічого не залишалося, як піти до Островерха і переконати його, щоб він переробив ці спомини, поширив їх і доповнив особистими враженнями та оцінками. Островерх мав на мої переконування тільки коротку відповідь: “Я волію писати зброєю нове сучасне та прийдешнє, ніж олівцем – старе минуле. На це в мене немає терпіння. Я зрозуміла його відповідь, бо писати було йому надто важко, маючи всього п’ять клас початкової школи, хоч одночасно він умів надзвичайно живо, гарно, цікаво оповідати, малювати картини боїв, давати влучні характеристики поодиноких осіб і мати власні вояцькі незалежні погляди на різні, навіть невояцькі справи…При вечірній повстанській варті Островерх оповідає про своє минуле, а я сиджу при писальні машинці й пишу. Так ми працювали над споминами Островерха в травні і червні. Це опрацювання дало 95 сторінок густого машинового друку.

Біля ватри-вогнища збиралися стрільці і з великим зацікавленням слухали Островерхові оповідання. І так майже щоденно до пізньої ночі. А чотовий Островерх оповідав жваво, із запалом, збагачував своє оповідання афоризмами, алегоріями, переплітав їх власними і народними жартами та сміховинками. Я записала й пісні, проспівані Островерхом і то без змін і поправок. Оповідач був майстром у наслідуванні голосу та рухів тих осіб, про яких оповідав і з якими він зустрічався на своєму повстансько-вояцькому шляху… Але чи все оповів мені чотовий Островерх?

Я зауважила, що в своїх оповіданнях він не раз пропускав деякі важливі епізоди. Робив він це, мабуть, з огляду на мою присутність. Зате вдень, коли я працювала над звітами, він в оповіданнях перед вояками повертався до цих епізодів. Тоді я вдавала, що далі працюю, і пильно записувала його розповідь.

Деколи Островерх однак несподіванно переривав своє оповідання, і тоді я мусіла намовляти командира Хріна або ст. вістуна Рибалку та Орла, щоб вони просили Островерха продовжувати оповідання та ставили питання, які я потайки пропонувала. Вечорами, коли я записувала його спомини чот. Островерх був вдоволений з цього приводу. Він казав : “Я бажаю, щоб це було записане тільки для майбутніх поколінь. Хай вони знають, як ми боролися за Україну”…

Найприємнішою хвилиною було для мене, коли він переповідав свій бойовий партизанський досвід. Його практичний досвід, набутий за чотири роки служби й боротьби в лава УПА, допоміг йому здобути чималі військові теоретичні знання. Зимою не раз я читала військову літературу, але вона для мене була сухою. Важко було щось засвоїти, але тепер під впливом оповідань Островерха, я бачила усю красу вояцького життя та блиск наших героїчних боїв. Не раз шкодую, чому доля судила мені бути дівчиною…

З оповідань чот. Островерха зібралося знову кілька зошитів. Тепер тільки знайти вільний час, опрацювати і переписати на машині. Це я бажала зробити своєму бойовому товаришеві, дорогому лемкові…

Звичайно, у нас в історії згадуються виключно світлі постаті і імена полководців. Те саме знаходимо в описах всяких битв і перемог. Але про сірих вояків, а перередусім підстаршин, ройових чи чотових, майже не згадується. А все ж таки їхнє геройство і здібності, їхнє командування в бою віч-на-віч з ворогом дає власне виграш і славу. Хай же і спомин про чот. Островерха будуть історією одного славного підстаршини УПА, що спричинився до багатьох виграних боїв. Тому саме я й починаю переписувати його спомини. Віст. Тетяна, машиністка КВ “Маківка” 24. ”.

Текст книги “Спомини чотового Островерха” розміщено у вільному доступі на ресурсі електронної бібліотеки «Diasporiana» , тож заохочуємо всіх до її прочитання.

Частини спогадів Островерха, з описом боїв на теренах Лемківщини, та спогади про лемкиню Тетяну в подальшому розміщуватимуться на нашому сайті.

Джерела:

  1. Матерали сайту Зенона Шандровича “В боях за волю України”. Помста за рани серця С. 34-35. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.free-ukraine.com/page-245.html
  2. Содоль Петро. Список підпільних публікацій автори та редактори. -[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://forum.ottawa-litopys.org/documents/dos0401_u.htm
  3. Персональні дані. Тетяна (машиністка Хріна) / Електронний архів Українського визвольного руху. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/9624/
  4. Розділ – дитинство (Вступ). Справа про спогади про дівчину Тетяну . – / Електронний архів Українського визвольного руху. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://avr.org.ua/index.php/viewDoc/10840/
  5. Олекса Конопадський – “Островерх”. Спомини чотового Островерха. – Мюнхен : Вид-во “До зброї”, 1953. – 167 с.  – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/memuari/2151-konopadskiy-ostroverha-o-spomini-chotovogo-ostroverha-hronika-taktichnih-vidtinkiv-upa-levko-i-makivka-1944-1948/
  6. Степан Стебельський – “Хрін”. Зимою в бункері. – Авгсбург : Друкарня Б. Криницького, Вид-во “До зброї”, 1950. – - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zustrich.quebec-ukraine.com/lib/stepan_khrin.htm
Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео