Останні коментарі

Село Поляни. Частина перша

Село Поляни (неофіційна назва – Поляни Мисцівські), які і більшість гірських сіл, що у Низьких Бескидах Карпат, знаходяться у мальовничій місцевості, де невисокі гори вкриті лісом, луками та пасовиськами. Територія села порізана річками Бараня, Гутянка та Вильшня й безліччю потоків. Край села з північної його сторони протікає ще одна досить велика ріка Вислока – притока Вісли. Вона розділяла дві гміни – Поляни та Крампну, два повіти – Кроснянський та Ясельський, та два воєводства – Львівське та Краківське. Простягаються Поляни горами висотою від 409 до 465 метрів над р.м. Найвища гора – Пакушова (694 м.) – знаходиться у південно-західній частині села.

Станом на середину 1880-х років у Полянах нараховувалось 171 господарство, 1061 житель (530 чоловіків та 531 жінка), з них 998 греко-католиків, 47 римо-католиків та 16 юдеїв. У 1900 році у селі було 190 господарств, а це 1157 жителів. За даними відомого вченого та крупного лемкознавця Володимира Кубійовича на середину 1930-х років в полянах проживало 1290 жителів, з яких 1225 українців, 60 поляків та 5 євреїв.

Перша письмова згадка про Поляни датується 1554 роком. Є згадки й про сусідні села: Гирова та Мшана – 1366 р., Мисцова – 1410 р., Гута Полянська – XVI ст., Крампна – 1499, Вільховець – 1541 р., Барвінок – 1549 р., Ропянка і Тиханя – 1581 р. У 1581 році у Полянах було 8 дворів.

Поляни належали до сіл з великою територією, яка разом з Гутою складала 3448 га (34,38 кв. км), тоді як територія більшості лемківських сіл коливалась від 500 до 1500 га. У багатьох документах Гута згадується як хутір  чи присілок села Поляни.

Панські володіння складали: 82 морги (47 га) ріллі, 120 моргів (69 га) лук, 125 моргів (72 га) пасовиськ і 1203 морги (692 га) лісу. Селянам належало 1447 моргів (833 га) ріллі, 226 моргів (130 га) лук, 2575 моргів (1482 га) пасовиськ і 36 моргів (21 га) лісу. Церковні володіння складали 28 моргів (16 га) ріллі, 13 моргів (16 га) лук і 108 моргів (62 га) пасовиськ.

У 1883 році повідомлено про існування у селі громадського шпихліра, у яких зберігали запаси зерна. У випадку неврожаю зерно випозичали селянам і, яке, при врожайних роках, підлягало поверненню. Також за часів панщини у Полянах був великий пруський двір на т. зв. Бліху, який знищили в часі Другої світової війни. Відомий він тим, що там виносили смертні вироки (через повішання) злочинцям (очевидно до 1772 року). Як спадок залишилась назва терену Шибениця. У селі був тартак побудований братами Тонетами, який після війни був демонтований і вивезений з Полян.

У різні роки кількість мешканців Полян змінювалась: у 1839 році – 1273 особи, 1847 – 1367 осіб , 1858 – 923 особи, 1884 – 1175 осіб, 1901 – 1175 осіб, 1914 – 1400 осіб.

Кількість осіб, які виїхали з парафії на заробітки до Америки: на 1898 рік таких людей було 102, на 1901 – 130, на 1902 – 150, на 1906 – 230, на 1925 – 136 осіб.

Побут

Основним заннятям селян було вирощення сільськогосподарських культур та тваринництво. Сіяли в основному жито, ячмінь, овес, просо, гречку і оркіш. Важливою харчовою культурою була картопля, яку використовували також як корм коровам та свиням. В останні передвоєнні роки вирощували також городні культури: огірки, помідори, моркву, хоч масового поширення ця діляьність тоді не набула. Як екзотичну вирощували кукурудзу, яка називалась тендериця. Серед технічних культур вирощували льон та коноплю, насілля яких переробляли на олію, а зі стебла виготовляли пряжу і полотно.

У тваринництві розводили худобу: корів, овець, рідко кіз, а також свиней. Тягловою силою був кінь, або воли. Худобу годували в основному вівсяною соломою змішаною з ячменною. Овець годували сіном, коровам давали січену солому (січку), яку попередньо ошпарювали окропом та додавали кормові добавки. Коней голували сіном та вівсом.

Практично у кожного господаря була невеличка ділянка лісу, в якому ріс в основному бук і частково ялиця. Уздовж річок та потоків росло багато вільхи, яку практично не використовували. Бук використовували для опалення чи для виготовлення меблів. Ялиця потрібна була як будівельний матеріал, а також для виготовлення вікон, дверей та тих же меблів.

Духовне та культурне життя

Церква

Школа

Просвіта

Товариство Качковського

Талергоф та Явожно

Талергоф (Talerhof), одна з найтрагічніших сторінок істрії Лемківщини

Друга світова війна і депортації

Далі на Лемківщину, зокрема і в Поляни, прийшли воєнні лихоліття, а з ними контрибуції, повинності, грабунки, військова мобілізація, примусові роботи у Німеччині, побиття, арешти, депортації до УРСР та понімецькі землі Польщі.

Перед депортацією у полянах нараховувалось 205 господарств (ст.60).

Ті, що на час закінчення ДСВ знаходились в Німеччині, в основному розсіялись по світу, але основна їхня кількість опинилась у США та Канаді. Частина повернулась у село і була депортована.

Фронт, який проходив село з осені 1944 до середини січня 1945 рр, розкидав родини полян по навколишніх селах звідки вони, позбавлені майна, виїжджали до УРСР, часто без майнових евакуаційних документів. Це в основному ті, хто був депортований в кінці 1944 та навесні 1945 років. За даними матеріалів Львівського обласного державного архіву картина депортація села Поляни до УРСР у 1944-46 роках виглядає наступним чином: всього до УРСР було депортовано 185 родин, що становить близько 700 осіб. З них у Дніпропетровську область 8-ма ешалонами було вивезено 79 родин (344 осіб), в Одеську область у 3-х ешалонах – 18 родин (65 осіб), у Тернопільську область (в документах фігурує Львівська область) в одному ешалоні – 69 родин (292 особи).

Депортовані влітку 1945 року опинилися здебільшого на Тернопільщині і найбільш компактним місцем проживанням слід вважати село Остапє. Тут до безпосередньо переселених приєдналась частина родин, що повернулась зі сходу та півдня УРСР. Станом на середину 1946 року у с.Остапє опинилось близько 35% господарів села Поляни, а саме: Ардан Анна, Ардан Григорій, Ардан Микола, Барна Дмитро, Бендас Єва, Биндас Іван, Богуш Василь, Богуш Петро, Богуш Іван, Бряшко Анастазія, Бугель Іван, Бугель Емілія, Бугель Андрій, Бугель Йосип, Бугель Петро, Бугель Степан, Бугель Федір, Буряк Анастазія, Буряк Михайло, Буряк Степан, Василенко Анна, Вергала Михайло, Вишневський Теодор, Гудак Павло, Гудак Василь, Гавчик Ксеня, Гавчик Василь, Грозяк Іван, Дитко Іван, Дитко Максим, Дулеба Анастасія, Думчак Іван, Дупнак Петро, Зозуля Анна, Казимир Григорій, Котанчик Анна, Каплун Іван, Лигус Микола, Майба Марія, Матала Григорій, Матала Кирило, Мишковський Василь, Мишковський Іван, Мудрий Іван, Мудрий Іван, Мудрий Микола, Оренич Микола, Попівчак Іван, Попівчак Микола, Попівчак МихайлоПрокопик Григорій, Прокопик Михайло, Роговський Юрій, Романчак григорій, Ружиляк Федір, Савончак Іван, Савончак Марія, Сивулич Михайло, Сивулич Пелагія, Скаско Афтанасія, Стояловська Єва, Стояловський Іван, Ханас Василь, Чомко Михайло, Шандровська Марія, Штельман Анастасія, Штельман Василь, Штельман Іван, Штельман Яків, Штельман Михайло, Шпак Данило, Шпак Микола, Яценик Михайло.

Село Остапє стало також осідком переселенців з інших сіл Лемківщини. Ось перелік їхніх перелік: с.Вільховець – 2 родини, с.Воля Нижня – 10 родин, с.Жидівське – 14 родин, с.Котань – 3 родини, с.Мисцова – 5 родин, с.Тихань – 2 родини, с.Терстяна – 1 родина.

Під час операції “Вісла” (28 квітня – 28 липня 1947) з Полян було виселено 11 родин, а саме: Бакан Василь, Білик Михайло, Бряшко Яків, Дитко Гриць, Дитко Марія, Мудрий Данило, Сенчак Іван, Федак Михайло, Федак Федор, Филипко Василь, Щерба Емілія (з Чомків).

У часі операції “Вісла” римо-католицький ксьонз із Змигорода Владислав Фіндиш, в чиїй парохії було село Поляни, видавав фіктивні метрики не римо-католикам про їхнє хрещення у римо-католицькому обряді. Така “грамота” рятувала людей від депортації на зіхдні та північні землі Польщі. Проте з матеріальної точки зору така практика була доступна не усім селянам. Після операції “Вісла” у Полянах залишилось 25 родин, а саме: Бендас Василь, Богуш Гриць, Богуш Степан (одинокий), Бромірський Михайло, Бряшко Іван (одинокий), Бугель Анастазія, Василенко Анна (одинока), Гавчик Іван (одинокий), Зарослінська Пайза, Зарослінський Михайло, Здзеба Василь, Зелінська Анна (одинока), Копча Тереза, Кровіцький Іван, Кук-Цинкель Єва, Кутік Марія, Куцаба Анна, Мишковська Анна (одинока), Мишковська Марія, Нестеряк Олена, Повх Андрій, Попівчак Анастазія (одинока), Савончак Федор, Савина Марія, Скородинський Михайло. Згодом з України у село повернулося 6 родин: Барна Уляна, Бернацька Параскевія, Бугель Анна з дітьми, Думчак Марія з сестрою, Кендзеравський Петро і Шпак Анна.

Сьогодні у Полянах мешкає 62 родини.

Джерело:

Ардан Володимир. Мої рідні Поляни: штрихи до історії села / Ардан Володимир. – Львів, 2011. – 140 с.

Йосифінська метрика. Фонд Й, Опис II, Справа №13у Львівському державному історичному архіві

Францисканська метрика. Фонд Ф, Опис II, Справа №124 у Львівському державному історичному архіві

Школа в Полянах. Фонд №179, Опис №2, Справа №2604 у Львівському державному історичному архіві

Про товариство “Просвіта” в Полянах. Фонд №348, Опис №1, Справа №4530 у Львівському державному історичному архіві

Шематизм всего кліра греко-католицької Єпархії Перемиської (за 1868-1932 рр.)

Шематизм Апостольської адміністрації в Риманові (за 1936 р.)

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

3 коментарі до Село Поляни. Частина перша

  • Тетяна висловився:

    Дуже дякую товариству “Лемківщина” за можливість більше дізнатися про долю мого дідуся і бабусі, які в 1945 році були примусово депортовані з села Поляни. Завжди цікавило питання,чому так сталося. З розповідей дідуся памятаю, що з них знущалися. Хто? Чому? На дуже багато питань я знайшла відповіді на цій сторінці. Прочитала навіть прізвища й імена бабусі, дідуся та його братів. Не могла повірити, що я про них читаю. Все сходиться. Ще раз дякую всім, хто причетний до збору і публікації цієї інформації.

  • Pavlo Zhuk висловився:

    Доброго дня. Скажіть, звідки ви взяли ці дані? Чи є офіційні документи про переселення Бряшко Анастазії та Мотало Кирила?

    • Taras
      Taras висловився:

      Доброго дня. Дані взяті із зазначених у статті джерелах. Автори використовували матеріали архівів та спогади очевидців. Проте найкращий спосіб самому перевірити дані це піти в державний архів у Львові на Підвальній і переглянути евакуаційні книги села Поляни. На жаль з цим є проблема, оскільки дирекція архіву перестала видавати книги аргументуючи це великою кількість заяв про склад сімї, які їм потрібно надавати на підставі звернень громадян.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео