Останні коментарі

Підсумки перепису населення у Польщі: (не)корисна методологія

Згідно з Національним переписом населення 2011 року у Польщі, за кількістю членів українська меншина стала четвертою у країні, одразу після шльонзаків (817 тис.), кашубів (229 тис.) та німців (126 тис.). Теж знаємо, що з-посеред 51 тис. осіб, які вписали себе українцями, біля 11,5 тис. не були громадянами Польщі. Проте даних про точну кількість представників української нацменшини на рівні гмін – радше важко сподіватися. Чи зуміє Україна уникнути польських помилок та попередити власні під час Другого Всеукраїнського перепису населення?

Розселення національних та етнічних меншин у Польщі, 2012

Методологія

Представники Головного статистичного управління (ГСУ, пол. GUS) під час березневих засідань Комісії спільної уряду та національних меншин, а також Парламентської комісії національних і етнічних меншин заявили, що добрі результати перепису з питань національності, етнічності та мови можна показати на рівні усієї держави, на рівні воєвідств та повітів – однак не ґмін.

– Результати, які ми вже оприлюднили, напевно є остаточними. Маємо закритий підрахунок результатів перепису, проте він не до кінця доброї якості, – пояснила Люцина Новак з Департаменту демографічних досліджень при ГСУ. Звісно, «погана якість результатів» стосується передовсім рівня ґмін, що для меншин було найважливіше (тут і на далі виділення наші).

– Поки що напевно можемо подати 24 ґміни, де кількість даної меншини перевищила 20 відсотків, – заявила Л. Новак. Причина такого стану – методологія перепису, про що члени меншини били на сполох ще до його початку. Саме методологію мали оцінити зовнішні експерти, присутності яких добилися меншини. Їхня оцінка була різною. Професор кафедри статистики Економічного університету з Познані Ельжбєта Ґолата вважає: хоча, можливо, ГСУ запізно почало займатися підготовкою до перепису, щойно у 2010 р., то питання про національність, вживану мову та віровизнання розроблено ширше, ніж записано в конвенції Організації Об’єднаних Націй (пол. ОNZ).

– Вважаю, ГСУ зробило усе, щоб показати національну структуру держави. Польща – занадто бідна, щоб переписувати всіх жителів, тому є користування державними реєстрами. І цей метод уже радше не зміниться, – ствердила професор.

Але, як вже добре знаємо, у реєстрах немає інформації про національність, вживану вдома мову та віровизнання. Тому, на думку Казимежа Щиґельського, керівника закладу реґіональних досліджень Силезького інституту в Ополі, коли при кожному переписі буде змінюватися питання про національність (2002 р. можна було декларувати одну, а 2011 р. – дві національні ідентичності), не буде відомо, в якому напрямку йде асиміляція.

– Якщо в наступному переписі знову змінимо запитання, то через 30 років не будемо знати, як виглядає і як змінилася національна структура держави, – вважає К. Щиґельський.

Голова ОУП Петро Тима звернув увагу, що немає аналізу, де порівнювалися б переписи 2002 р. та 2011 р., що напевно важливе в праці меншинних організацій. Проте постає питання: чи взагалі це буде можливим, якщо не матимемо чітких даних про ґміни? А це потрібне не лише в контексті встановлення двомовних таблиць, але й у тому, в якому реґіоні держави кількість меншини збільшилася, де її менше – а це має відношення хоч би до питань освіти. Однак цей перепис, певно, достовірно не відповість на такі питання.

Збільшення результату

Кожен сьомий громадянин Європи є членом корінних національних та етнічних меншин. Майже 10% населення держав Європи вживає реґіональну мову або мову меншин. Бути меншиною у Європі – це поширене та нормальне явище. Проте сьогодні у Європі 50–60% держав під час перепису населення займається питанням національності, мови та віровизнання. Ми могли заявляти про свою національність через Інтернет – і тепер відомо, що ці дані були допоміжними при загальному підрахунку перепису. Але директор Інституту соціології Варшавського університету Славомір Лодзинський, який уже багато років спеціалізується в соціології етнічності, вважає, що спосіб підрахунку даних для меншин був корисним.

– Через поєднання даних з реєстрів, даних самоперепису та повного перепису, який охопив 86 ґмін, можна було зразу сподіватися збільшення членів меншини. Загалом такий спосіб статистичних висновків через поєднання різних методів завжди завершиться покращенням результату. Вміщення двох питань про національність додатково сприяло результатові, – говорить соціолог. Дивлячись на результати, можна сказати, що фактично скористалися всі – крім німецької та білоруської меншин. Якщо дивитися на німців, гірший результат можна пояснити тим, що частина впродовж останніх 10 років еміґрувала до Німеччини, але дехто в переписі записував себе силезцем. У випадку білорусів могли задіяти процеси полонізації, асиміляції та еміґрація.

Поява нових гмін

Кашуби матимуть 9 нових гмін, де зможуть встановити двомовні таблиці, оскільки перевищили 20% населення гмін, а німці – 3. З іншого боку, число німців у 9 гмінах зменшилось настільки, що там вони вже не становлять 20%. У білорусів це спостерігається у 3 гмінах. Для нас цікавим у цьому питанні є Підляшшя. Через десять років кількість національних меншин тут зменшилось на 8 тис. – це головним чином стосується білорусів та литовців. І якщо можна пояснити це зменшенням загальної кількості населення у регіоні та асиміляцією, то дивує збільшення членів української меншини на 60%. Тепер українців на Підляшші 2,2 тис. осіб.

- Фактично нас побільшало, проте важко це опяснити, якщо перепис був проведений так, як бачимо, – вважає Андрій Артемюк, голова Союзу українців Підляшшя.

Через збільшення числа українців над Бугом та Нарвою декому могло здаватися, що гміни Орля, Більськ-Підляський чи Дубичі-Церковні, у яких проживає багато українців, врешті нараховуватимуть 20% української меншини, завдяки чому можна буде поставити тут двомовні таблиці. Проте так не буде.

- Там свідомість людей сформувалась в попередній системі. Людям говорили, що вони білоруси – і вони це повторюють, тож певно так і заявляли в переписі. Інша справа, що існує загальна тенденція: виїжджають з сіл не лише до Білостока, але й розїжджаються по свьому світу. Проте головне, ми на далі не знаємо скільки нас у цих гмінах. Отже, чи буде 20% українців в Орлі, Більську-Підляському? Можливо, колись це здійсниться, але не тепер, – твердить А.Артемюк.

Виправдання

У випадку первісних результатів перепису подавалося, що українців – 48 тис., проте остаточно нас виявилась 51 тис. осіб. Найбільші розбіжності мала німецька меншина: протягом кількох місяців її кількість “збільшилась” на 40 тисяч.

- Для мене не зрозуміле – виправляти результати перепису. Спершу ми виправдовувались, чому нас поменшало, а через рік виявляється, що не має жодної причини для виправдань. Жонглювання даними – це жонглювання емоціями і діями меншин, – твердить Рафаль Бартек, представник німецької меншини, співголова Комісії спільної уряду та нацменшин. На його думку, саме через прийняту погану методологію  важко “виловити” меншини.

На засіданні спільної комісії Люцина Новак виправдовувала таку ситуацію, говорячи, що “цей перепис був нетиповим і управління здивував короткий час для опрацювання результатів”. Але тут треба додати, Головне статистичне управління не підібрала методології, яка перевірила б нацменшини.

Коли говорити про українців у Польщі, не дивує, що нас більше завдяки 11,5 тис. декларацій українців, які не громадянами Польщі і завдяки яким теж підноситься динаміка нашої громади. Але коли говорити про кількість українців у кожній гміні – справа незясована, проблема залишилась. Черговими залишаються питання національності етнічних та мовних груп, яких тепер нараховується близько 200, але теж даних про віросповідання. До кінця 2013 року, згідно з вимогами польских та євросоюзних законів, ці дані мають бути оприлюднені.

P.S. Від себе додамо, що тим часом в Україні уже кілька років назріває ідея проведення Другого Всеукраїнського перепису населення, дата якого кілька раз переносилась. Станом на сьогодні перепис заплановано провести у 2013 році. На даний момент ця ініціатива не має жодного публічного обговорення, а Програма перепису породжує багато застережень та запитань.

Джерело: “Наше Слово” № 15 від 14 квітня 2013

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео