Ми пам’ятаємо. Епіфаній Дровняк (1895-1968) – самобутній художник-примітивіст з Лемківщини

21 травня 1895 року в Криниці (сьогодні Республіка Польща) на Лемківщині у Євдокії Дровняк народився син Епіфаній – самобутній український лемківський художник-примітивіст.

Шкільна наука давалася Дровняку важко, а тому навчання довелося полишити. Змалку не навчився добре говорити, навчився хіба що писати друкованими літерами, трохи читати та рахувати. Зате змалку любив малювати – спочатку грифелем на дошці, згодом олівцем на клаптиках паперу. Малював образки з дивовижними спорудами, фантастичними святими, які згодом обмінював у селян на хліб. За свій хист криничани іронічно прозвали Епіфанія Матейком.

Як художника Дровняка світ відкрив 1932 року, коли в Парижі в галереї Leon Marseille експонувалося його 200 малюнків. На виставку українських, французьких та італійських художників, яку влаштував у листопаді  Українським народним музеєм ім. Т.Шевченка, вони потрапили завдяки старанням львівського художника  Романа Турина, який під час мандрівки до Криниці був вражений творчістю лемківського маляра-самоука. Творчістю Дровняка також зацікавився польський художник Єжи Вольф, який у 1938 році опублікував у часописі Arkady нарис «Маляр наївного реалізму в Польщі. Никифор».

Далі були виставки у Львові (1938), Варшаві (1948), Сопоті (1949), Італії (1956), але справжню славу митцю принесло експонування його робіт в галереї Diny Vierny у Парижі 1959 року. Відтоді творчість Дровняка набула світової популярності. Його твори експонувалися в Бельгії, Великобританії, США, Швейцарії, Чехословаччині, Югославії, Ізраїлі, Бразилії.

Музей Дровняка у Криниці

У доробку Дровняка понад 30 тис. малюнків, виконаних у техніці акварелі. Для них характерна декоративна виразність, контрастність кольорів, наївність, своєрідність образного мислення автора. Епіфаній ніколи не копіював природи і ніколи не повторювався. Малював те, що вважав за потрібне, самовільно доповнював образи природи неіснуючими, часто фантастичними деталями.

У 1947 році Дровняк розділити долю усіх лемків Польщі, які внаслідок операції «Вісла» були змушені покинути рідну землю. Чотири рази його висилали до Щецина, але він, долаючи пішки понад 700 км, повертався додому. Коли вкотре не вдалося Дровняка переселити, влада вирішила змінити його національність на польську. Придумали йому ім’я Ян і дали прізвище Никифор. Саме цим пояснюється поява інших імен Дровняка як от «Никифор з Криниці», «Никифор Криницький», «Ян Криницький», та пов’язана з цим плутанина.

Цією справою Епіфанія Дровняка у 1990-і роки займався засновник та голова парламентської комісії у справах національних меншин та етнічних груп Яцек Куронь. Він згадує: “Цей маляр-примітивіст як лемко був у рамках операції “Вісла” виселений із Криниці та повернувся пішки, здається, з-під Кошаліна. У 1952 році відбувся суд, на якому йому надали прізвище Криницький. Вціліла його метрика із греко-католицької церкви, де він названий Никифором, хоч стій. Ніякого Криницького там немає. Отож, українці хотіли вмурувати меморіальну дошку на споруді його музею. Спершу стався скандал, що напис мусить бути польською мовою, а не українською. А справа вперлася у прізвище. Бо офіційно його іменують Криницьким, Але для українців він ніякий не Криницький, а Никифор. Я звернувся у цій справі до голови Верховного Суду, а той мені відповів, що позаяк прізвище було надано судом, то слід внести позов до суду, щоб той скасував винесений колись вирок. А тим часом суд постановив, що ця справа не в його компетенції та скерував позивачів звертатися до суду першої інстанції” (Куронь Я. Поляки та українці: важкий діалог. – К., 2012. – с.126). Завдяки багаторічних судових позовів лемківської громади до польської влади рішенням суду вдалося відновити історичну справедливість та повернути українському маляру ім’я Епіфаній Дровняк.

Восени 1968 року Дровняк їде до містечка Фолюш, де в місцевому санаторії лікується від туберкульозу. Довготривала хвороба, голод, злидні та поневіряння не минули безслідно і 10 жовтня він помирає. Гроші та майно перейшли до держави, картини стали власністю музею у м. Новий Санч.

Пам’ятник Дровняку у Львові

Незадовго до смерті Дровняка, у серпні 1968 року відбулася друга виставка його малюнків у Львові, яка експонувалася також у Києві. Восени 1988 року у Львові організовано третю виставку творів лемківського маляра.

Сьогодні в його рідній Криниці встановлено пам’ятник та функціонує музей. Нещодавно пам’ятник Епіфанію Дровняку встановлено і у Львові. А в 2004 році польський режисер Кшиштоф Краузе зняв фільм «Мій Никифор», який розповідає про останні роки життя та творчість українського лемківського художника.

Відео-колаж робіт Дровняка на  YouTube

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Категорії

Нове відео