Останні коментарі

Культура

17-19 червня відбудеться Фестиваль української культури у Свиднику

17-19 червня 2016 року вже традиційно у Свиднику відбудеться 62-е Свято культури русинів-українців Словаччини.

Програма фестивалю

svidnik_2016

Микола Мушинка подарував львівському музею картини Олекси Новаківського

новаківськийСьогодні, 23 травня 2016 року, до Львова завітав знаний фольклорист й лемкознавець із Словаччини, академік, професор Микола Мушинка з почесною місією – передати львівському Національного музею ім. Андрея Шептицького з приватної колекції понад 50 картин видатного українського художника початку ХХ століття Олекси Новаківського (1872-1935). Серед гостей заходу були представники львівського товариства “Лемківщина” та голова СФУЛО Софія Федина.

21 квітня, у Празі професор Микола Мушинка офіційно передав дарчу грамоту на картини Олекси Новаківського директорові Національного музею імені Андрія Шептицького Ігорю Кожану.

Читати повністю

Посол Канади відвідав Музей-садибу родини Антоничів

посол121 травня 2016 року до Бортятина прибули гості із Канади – Посол Канади в Україні Роман Ващук із родиною, які відвідали Музей-садибу родини Антонича, місцеву церкву і церкву, а також могилу батьків Богдана-Ігора Антонича.

Прадід Романа Ващука Олексій Кулинич у 1930-х роках був директором школи у Бортятині, а маму – п. Марту у грекокатолицькій церкві Успіння Богородиці хрестив отець Василь Антонич – батько Б.-І. Антонича. Читати повністю

В Івано-Франківську освятили лемківську церкву

13233079_10154077969595390_7321603438443774111_n21 травня 2016 року в Івано-Франківськуу у скверику біля Народного дому “Княгинин” (вул. Галицька, 38) урочисто освятили лемківську церкву святих Кирила і Мефодія.

В урочистостях взяла участь делегація Львівського товариства “Лемківщина” в особі голови Степана Майковича та заступника Мирослава Дмитраха, а також представники лемківської спільноти з Польщі та Словаччини.

Дерев’яний храм спроектовано за зразком традиційних сакральних споруд Лемківщини: є тридільною (вівтар, нава і бабинець), будована з брусу, проте покрита металочерепицею, а не гонту через брак коштів.

Церква споруджена в пам’ять про депортацію з Польщі у 1944-46 років, а також у 1951 році та є водночас і пам’ятником, і храмом.

Читати повністю

У Львові виступив лемківський колектив з Польщі

SONY DSCУ п’ятницю, 13 травня 2016 року на запрошення Львівського обласного товариства “Лемківщина” і товариства “Україна – Світ” до Львова завітав лемківський колектив “Співаночка” з с. Мокре (Підкарпатське воєводство, Польща).

Гості дали концерт у приміщенні школи №62 (вул. Театральна, 11), відтворивши традиційні українські вечорниці. Під час виступу вони виконав лемківські пісні, розповідали небелиці та приповідки, намагаючись відтворити звичаї українців, які були поширені на території Лемківщини.

Крім учнів та працівників школи на виступ прийшли представники львівських суспільно-культурних товариств, багато з яких особисто пам’ятає великодні обряди, що припали на період їхнього дитинства допоки депортації не обірвала зв’язок з рідною землею.

Збірник галицких пісень і мельо­дій народних

Письмо о. Порф. Бажаньского.

Важне і дуже для нас цїнне дїло, збір галицких мельодій народних, поступи­ло вже до того, що доси окрім варіянтів списано вже 1350 народних мельодій з дов­шим або коротшим текстом, а вписуються такожь і варіянти, бо і ті мають свою окре­му вартість. Наші мельодіи народні походять з Лемківщини, Бойківщини, Гуцульщини, Покутя, Поділя, галицкого Волиня, Надднї­стрянщини, осередка Галичини, Надсянщини і др. Нема закутка в Галичинї, з котрого би бодай по кілька як не більше мельодій народних не знаходилося в нашім Збірни­ку. Рівно і число збирачїв народних ме­льодій, як мужчин так і женщин, сегодня вже поважне, і им ми в своїм часї і на своїм місци сердечну зложимо подяку.

Читати повністю

8-10 квітня у Львові відбудеться фестиваль Лемківської писанки

afisha

Читати повністю

Галицькі та лемківські Великодні традиції

Зі спогадів старожилів

У страсну пятницю у церкві на відправі дзвіночками не дзвонили, у той день їх замінювали клепачка і рапчало. Тарахкання  тих пристроїв нагадувало  момент, коли Ісуса Христа прибивали цвяхами до хреста. До плащаниці йшли на колінах від порога.

  На Лемківщині кожна господиня хотіла спекти якомога більше пасок та щоб вони були якомога гарніші. Пекли з разової (чорної) та петльованої (білої) муки, до того ж різної величини — бувало, що паски за величиною були  як заднє колесо до воза. Як велика паска добре виросте в печі, то доводилось навіть прорубувати челюсті печі, аби її витягнути. До замісу не давали ніяких приправ, лише сама мука, молоко та пару яєчок.— Паска пахла полем, землицею.  Усі спечені паски, скільки б їх не було, у плахтах на плечах несли святити. До кошика пекли малу паску, до замісу якої додавали багато яєць. Її ставили разом із шинкою, ковбасою, сиром, маслом, ну і силою-силенною розмаїтих писанок і крашанок, і то були страви до снідання на Великдень.

Читати повністю

Музейний комплекс „Лемківське село” у Монастириськах

Розмова з Михайлом Тиханським, директором «Музейного комплексу „Лемківське село” в Монастириськах.

Богдан Гук: Розкажи, будь ласка, про свою життєву дорогу від рідного дому до посади директора в одному з найкращих лемківських музеїв світу.

Михайло Тиханський: Я народився 1956 р. в Добриводах Тернопільської області, селі на 80% лемківському від часу, як 1945 р. сюди кинула їх депортація. Саме тут, а не на рідній Лемківщині, я бачив наші старі звичаї, навчився говірки. Мої батьки – родом з Милика. За традиційним сімейним ремеслом я мав би бути бджолярем, але не маю великого гріха, бо хоч не я, то брат займається бджолярством. Я збираю інший мед, це – духовні скарби Лемківщини, проте вулик маю вдома.

Читати повністю

Село Балутянка – центр деревяної різьби на Лемківщині

Балутянка – українське село Сяноцького повіту (тепер – Республіка Польща) у північних межах Лемківщини, яке знаходиться поміж містечками Риманів і Дукля. Разом з селом Вілька один з двох осередків лемківської різьби по дереву.

Вперше назва села згадується ще у 1470 році як село Балутова, а вдруге – вже як Балутянка – у 1589 році. Мабуть, його назва пішла від слова «болото», бо досі верх гори називається «Чорне болото». Засновником села був Андрій Сінєнські. Пізніше воно перейшло у власність його сину Вікторину Сінєнському (1463–1530), придворному короля (1494), та успадковувалось наступними нащадками. Власником Балутянки в XIX ст. був Станіслав Антоній Потоцький і його дружина Анна Потоцька.

Читати повністю

Категорії

Нове відео