Останні коментарі

Taras

Taras

Екскурсія “Львів, місто Антонича”

B.-I._Antonych-247x342Лемки і поціновувачів лемківської культури!

Дослідник творчої спадщини поета Богдана-Ігора Антонича Данило Ільницький запрошує охочих до авторської екскурсії під назвою ”Львів, місто Антонича”.

Запрошуємо на міську прогулянку місцями Антонича у Львові – не лише, щоб побачити ту чи іншу точку, але й щоби пройнятися аурою цього міста, спробувати подивитися на нього антоничівськими очима та пройтися тими шляхами, якими, ймовірно, ходив Антонич.

Час: 12 листопада ц.р. о 14:00.

Місце зустрічі повідомляється після запису.

Деталі за цим посиланням http://vidviday.ua/product.php/product_id/1186

Інтерв’ю з головою Союзу русинів-українців Сербії Богданом Віславським

Ми продовжуємо серію наших інтерв’ю з головами організацій, які входять до складу Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань. Нагадуємо, що перший з ким ми поспілкувалися був голова Організації Оборони Лемківщини (OOL) у США Марком Гованським.

У Сербії мешкає найстарша лемківська діаспора. За 250 років своєї історії вона стала частиною складної балканської багатокультурної мозаїки, зберігаючи при цьому свою самобутність. Ми поспілкувалися з головою Союзу русинів-українців Сербії Богданом Віславським і розпитали його про життя нашої громади.

Ми свідомо практично не змінювали мову тексту інтерв’ю, щоб передати те, як говорять русини-українці у Сербії сьогодні.

Пане Богдане, Ви давно є членом Президії СФУЛО. Поділіться з нами своїми враженнями: Що зроблено? Чого не вдалося зробити? Читати повністю

Празник у Лопінці. Репортаж з Лемківщини 1938 р.

Передруковуємо репортаж з Лемківщини Степана Женецького від 27 серпня 1938 року у газеті “Діло”, у якому автор ділиться враженнями від візиту на празник у лемківському селі Лопінці (Лоп’янці), що сьогодні знаходиться у в ґміні Тісна Ліського повіту в Підкарпатському воєводстві Республіки Польща.

Вже з тиждень наперед чую, як в селі говорять:

— Празник буде в Лопінці, великий празник!

Думаю собі: треба буде піти, подивитися, може якраз побачу що цікавого… Зрештою, тут, на Лемківщині, все, що тепер діється, таке цікаве, але таке мало відоме нашому ширшому загалові. Ці наші національні, реліґійні, станові і шкільні відносини. Так хотілосяб про все те розповісти ширше, докладніше, заспокоїти всіх українців, що Лемківщина живе і житиме, бо тут стоять на сторожі нашого народу тверді, гей ті камінчики на їхніх гористих та камінчастих ґрунтах — лемки.

Читати повністю

Помер Ярослав Швягла

Сумна звістка. Вчора, 4 жовтня, відійшов у кращий світ Ярослав Швягла – один із засновників Львівського товариства Лемківщина, активний його учасник від перших днів діяльності, член Фундації Дослідження Лемківщина. У минулому був багаторічним керівником відділу кадрів Львівської академії мистецтв.

Поховають Ярослава Швяглу 5 жовтня на старому цвинтарі у с. Сокільники.

Вічна пам’ять!

На Лемківщині. Із записок учителя

І.

Моя школа над потоком. Коли в погідне літне пополуднє лежу собі на канапі і читаю німецьку книжку (дійшов я вже, бачите, до такої перфекції) — безнастанний і монотонний шум потока переносить мене до… віллі ТОПІЖ-у*) в Камені Довбуша… Входжу в круг старих знайомих, балакаю з ними на злободенні теми, сперечаюся… Ось хочби вілля… Яким дешевим коштом можна було б зробити те, поправити тамте, чи ще що інше… На найближче засідання ТОПІЖ-у “вшарну” від себе обширний внесок… Ми журналісти, взагалі… поправляємо всіх і вся, пхаємося зі своїм бессервіссерством всюди, але коли йде про ваші власні справи, то ми, шановна громадо…

Читати повністю

Інтерв’ю з Юрієм Судином з села Люблинець Старий

Юрій Судин народився у 1933 р. у с. Люблинець Старий (1 500 українців) у Любачівському повіті на Любачівщині у селянській сім’ї. У сім’ї було троє дітей – крім Юрія, також старший брат Дмитро (1928) і сестра, також жила із сім’єю баба Марія.

До війни була біда, людини не мали за що жити, землі не було. У нас також було небагато землі – 3 могри (1,5 га). Через це батько комбінував: спершу сіяв жито, а після – також сіяв ріпу, яку до осені встиг зібрати, так що виходив другий врожай.

Початок Другої світової війни

У 1939 р. прийшла війна. Пригадую як приїхали у село німці на великих вантажівках, рукави закочені. Проте вони довго не затримались, а поїхали кудись дальше, десь на Львів. Через два тижні вернулися німці і до нас прийшли росіяни, совєцькі солдати. Але ці солдати у нас в селі також не довго затримались. Через короткий час сюди знову повернулися німці. Тому від 1939 р. ми були під німецькою окупацією. Вони одразу завели свої порядки, встановили контингенти – здачі хліба, зерна, продукти, – а для бідних селян це було важко. Другою болючою проблемою став забір молоді до Німеччини на роботу. При цьому на початку 1940-го року люди ще їхали добровільно, тому що агітація зробила свою справу, але починаючи з 1942 р. почали вивозити примусово.

Читати повністю

Відбувся III Львівський обласний фестиваль “Гомін Лемківщини”

Gomin26-27 серпня ц.р. у селищі Зимна Вода, що неподалік Львова вже третій рік поспіль відбувся Львівський обласний фестиваль “Гомін Лемківщини”, який організовує Львівська обласна організація ВУТ “Лемківщина”.

Фестиваль відбувався за підтримки Львівської обласної державної адміністрації, Львівської обласної ради, Пустомитівської районної державної адміністрації, Пустомитівської районної ради, Зимноводівської сільської ради, ЛМГО “Молода Лемківщина”, ЛМО “Фундація дослідження Лемківщини”.

Цьогорічному фестивалю передував VI Конґрес Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань, який напередодні, 24-26 серпня ц.р., відбувався у Львові. Його логічним завершенням стала участь новообраного керівництва СФУЛО, делегатів та гостей Конґресу у “Гомоні Лемківщини”.

Урочисте відкриття фестивалю відбулося 26 серпня з виконання державного гімну України  “Ще не вмерли України ні слава, ні воля” та гімну Лемківщини “Гори наши”. Після цього відбувся екуменічний молебень за участі греко-католицького і православного духовентва на чолі з єпископом-помічником Львівської Архиєпархії УГКЦ Володимиром (Груцою).

Читати повністю

Польсько-український історичний байстрюк або Пам’ять і політика після Грушовичів

Від 26 квітня 2017 р. пам’ятника воякам Української повстанської армії у Грушовичах під Перемишлем нема. Важливу для українців, громадян Республіки Польщі, споруду на честь борців проти комуністичного поневолення Європи знищили аґресивно налаштовані націоналісти, використовуючи заради прикриття патріотичний клич нібито від імені всіх поляків та їхньої держави. Однак разом з цим критикований пам’ятник справді перейшов у символічну сферу та заторкнув ціннісний момент у функціонуванні України та Польщі.

Критична реакція України на грушовицьке руйнування не залишає сумніву: ми, українці в Польщі, після Грушовичів стаємо свідками (або й гравцями) у важливій історико-політичній дискусії між обома нашими державами. Її наслідки, так чи інакше, вплинуть на стан і прояви нашої національної пам’яті. А в нас є про що пам’ятати. Монументами в пам’ять українських жертв і воїнів УПА ми можемо заповнити головні площі всіх сіл і міст від Володави до Криниці. Соромитися нам нема чого. Схиляти голову перед диктатурою пам’яті тим більше.

Читати повністю

Лемківський підсумок ХХ ст. й перспективи на ХХІ-е століття

Чудова наукова розвідка професора Зеленогурського університету Богдана Гальчака про трагедію асиміляції та пошуку власної ідентичності лемків у Польщі, Словаччині, США і Сербії. Автор детально аналізує історичні причини спустошення та обезлюднення Лемківщини та роздумує над перспективою збереження лемківської самобутності за сучасних умов розсіяності лемків.

130663_lu21s6halczak_34Під назвою „лемки“ розумію українське населення, що виводиться з Лемківщини – історичного регіону, розміщеного в Карпатах, на польсько-словацькому пограниччі. У межах Словаччини лемки (у цій країні їх найчастіше називають русинами) живуть у регіоні, який словаки називають Шаришем, а також у невеличких частинах Спіша і Земпліна. Українці називають той регіон Пряшівщиною. У Польщі до 1947 р. лемківські поселення були на території, яка охоплювала повіти Новосанчівський, Горлицький, Яслицький, Коросненський, Сяноцький, південно-західну частину Ліського й кілька сіл у Новоторзькому повіті [1].

Згідно з українською традицією, межа між Лемківщиною й розміщеною на схід від неї Бойківщиною пролягала вздовж річок Сян і Ляборець [2]. У Польщі в міжвоєнний період стала розповсюдженою за посередництвом Романа Райнфуса думка, що східна межа історичної Лемківщини пролягала за річкою Ославою, верхами Буковиці і Великого Поділу [3] (однієї з найвищих височин на Південному Розточчі, пол. Wielki Dział). Таке розуміння меж Лемківщини виключало з приналежності до неї Ліський повіт і більшість Сяноцького повіту. Думка ця породжувала сумніви навіть у деяких польських дослідників. Вони вважали, що східну межу Лемківщини слід пересунути у східному напрямку, принаймні до річки Солинки [4]. Сам Райнфус, зрештою, не заперечував факту присутності лемків на схід від Великого Поділу. Він тільки вважав це перехідною лемківсько-бойківською зоною.

Читати повністю

Вічна пам’ять. На 89-му році життя померла Ганна Щерба

Сьогодні відійшла у вічність старійшина товариства “Лемківщина” і багаторічна учасниця хору “Лемковина” Ганна Омелянівна Щерба (1927-2017), якій у грудні мало виповнитись 90 років.

Парастас відбудеться 8 серпня ц.р. о 12:00 у каплиці у Львові на вул. Пекарській.

Вічна пам’ять!

* * *

Ганна Щерба народилася 18 грудня 1927 року в сім’ї заможного господаря Омеляна Щерби у чарівному селі Свіржова Руська Ясельського повіту на Лемківщині. Вона була третьою дитиною у сім’ї, у якій також були старші брати Василь та Іван. У рідному селі закінчила початкову школу, а згодом вступила в Українську вчительську семінарію у Криниці. Під час навчання брала активну участь у шкільному хорі та літературному гуртку. Встигла закінчити два курси, однак воєнні лихоліття не дозволили завершити навчання.

Читати повністю

Категорії

Нове відео